Зелені очі здаються надзвичайно красивими. Хтось бачить у них загадковість і магнетизм, хтось — рідкість. У міфах, казках і романах цей колір часто пов’язують із відьомською силою або надприродною красою. Але що, як ми скажемо, що з наукової точки зору зелених очей насправді не існує — і цей відтінок лише здається?
Звучить дивно. Особливо якщо ви зараз дивитеся в дзеркало й бачите свої зелені очі. Або давно захоплюєтеся такими у когось іншого. Щоб зрозуміти, у чому суть, розгляньмо, як формується колір очей, що саме створює «зелений» відтінок і чому це не зовсім те, чим здається.
Колір очей визначається кількома чинниками, головний із яких — кількість і розподіл пігменту меланіну в райдужці.
Райдужка — це м’язове кільце навколо зіниці, яке контролює потік світла в око. Вона складається з двох шарів, і у більшості людей меланін міститься хоча б у задньому. Але саме передній шар визначає видимий колір: якщо меланіну багато — очі карі, якщо мало — блакитні або сірі.
Існує два основних типи меланіну:
Залежно від співвідношення цих пігментів формується колір очей. Велику роль відіграє також розсіювання світла. Коли світло проходить крізь шари райдужки, воно відбивається і розсіюється, створюючи ефект певного кольору. Це особливо помітно в очах із низьким вмістом меланіну — їхній відтінок може змінюватися залежно від освітлення.
Важливою є і генетика. Колір очей контролюється варіаціями в генах, що відповідають за синтез і транспортування меланіну. Основну роль відіграють гени OCA2 і HERC2, розташовані на 15-й хромосомі. Перший відповідає за білок, що регулює утворення меланосом — клітин, які виробляють меланін. Другий — контролює активність першого, ніби «вмикаючи» або «вимикаючи» виробництво пігменту.
Коли ми говоримо про «зелені очі», насправді маємо на увазі оптичний ефект, що виникає через комбінацію:
Цей ефект створює враження зеленого кольору, коли жовтий феомеланін поєднується з блакитним оптичним відтінком. Фізично зеленого пігменту в райдужці не існує. Те, що ми бачимо, — це результат гри світла, структури тканини та пігментів.
Це схоже на синє небо: воно не «пофарбоване» в синій, просто молекули повітря розсіюють сині хвилі сильніше за червоні. З очима — така ж історія: зелений колір не є пігментом, а візуальним враженням.
Саме тому у людей із зеленими очима відтінок змінюється залежно від освітлення — стає більш жовтуватим, оливковим або сіро-зеленим. Це ще одне підтвердження, що зелений колір — умовний і залежить від зовнішніх чинників.
Якщо ви чули, що зелені очі — найрідкісніші у світі, це правда. Їх має лише близько 2% населення Землі. Це робить їх найменш поширеним серед основних кольорів райдужки.
Найчастіше зелені очі зустрічаються в Північній і Центральній Європі. Наприклад, в Ірландії та Шотландії частка таких людей сягає 10–20%.
Загальна статистика за кольором очей у світі:
Отже, зелені очі — це не просто краса, а ще й цікава наукова ілюзія.