Діагностика гострих отруєнь

При серйозних отруєннях кожна секунда дорога. Лікарю необхідно в короткі терміни встановити причину і призначити лікування.

Термінові заходи

Гострі отруєння – це захворювання хімічної природи, які розвиваються при попаданні в організм хімічних речовин в такій дозі, яка є токсичною. Гострі отруєння викликають серйозні порушення функцій організму, і можуть створити серйозну загрозу для життя. Токсична речовина може потрапити в організм через ротову порожнину, дихальні шляхи, шкірні покриви, зовнішній слуховий прохід, а також у випадку ін’єкцій та інших медичних маніпуляцій.

Як правило, отруєння виникає раптово, і розвивається стрімко. Тому в такому випадку необхідно дуже швидко приймати відповідні заходи. Для постановки правильного діагнозу лікар обмежений у часі, що створює певне навантаження (в тому числі і психологічну). Після постановки правильного діагнозу приймаються термінові заходи по детоксикації організму і усунення небезпечних клінічних проявів отруєння.

Методи діагностики

Існуючі на сьогодні методи діагностування гострих отруєнь, як нескладно здогадатися, спрямовані на встановлення хімічного агента, який і спровокував отруєння. У вітчизняній медичній практиці процедура визначення отруйної речовини складається з 4 діагностичних заходів:

1. Клінічна діагностіка. Лікар враховує клінічну картину захворювання, а також вивчає дані анамнезу хворого.

2.Інструментальна діагностіка. Данна процедура (а точніше комплекс різноманітних досліджень) сильно відрізняється в різних медичних установах. В першу чергу це залежить від рівня клініки, наявності в ній необхідної апаратури для моніторингу стану функціональності різних органів і систем. В залежності від конкретного випадку, лікаря необхідна інформація про стан серця хворого, роботи головного мозку, погодинного діурезу і гемодинаміки малого кола кровообігу. Звичайно ж, призначатися можуть і ряд інших обстежень.

3.Токсикологічна діагностика. В першу чергу лабораторна токсикологічна діагностика дозволяє встановити якісний і кількісний склад отруйних речовин в біологічних середовищах людського організму. Неспецифічні біохімічні дослідження дозволяють оцінити той негативний вплив, які отруйні речовини надали на печінку, нирки і інші органи і системи.

4. Патоморфологічна діагностіка. Проводиться в разі летального результату отруєння судово-медичними експертами. У такому випадку обов’язковою умовою є проведення хімічного аналізу трупного матеріалу для ідентифікації речовин, що викликали отруєння.

Додаткові дослідження

У діагностиці гострих отруєнь деколи дуже важливо проводити організаційні заходи. В залежності від підозр лікуючого лікаря може бути зроблено такі заходи:

• перевірка місця події. Наприклад, це може бути кухня потерпілого, в якій він міг отруїтися токсичним продуктом;
• обстеження одягу пацієнта. Це робиться в першу чергу для виявлення там якихось записок, таблеток, та інших предметів, які могли б пролити світло на причину отруєння;
• з’ясування місця роботи і професії;
• токсико-хімічне дослідження екскретів хворого.

Завдяки проведенню таких додаткових досліджень вдається знайти головну причину отруєння. У разі виявлення підозрілих препаратів, посуду із залишками їжі або напоїв та інших потенційно токсикогенних матеріалів, всі предмети представляються за місцем госпіталізації хворого для встановлення точного джерела отруєння.