Вчасно не виявлена грижа Шморля може призвести до обмеження рухливості хребта та інших ускладнень.
Відносно часто при рентгенологічних дослідженнях хребта ставиться діагноз «Грижа Шморля». Часто пацієнти, почувши таке висновок від лікаря, лякаються, думаючи, що це якесь серйозне захворювання. Відразу заспокоїмо читачів, що в такому висновку немає нічого катастрофічного. Але й нехтувати лікуванням не можна, оскільки можливі ускладнення.
Для повного розуміння даної недуги, необхідний короткий опис анатомічних особливостей хребців і міжхребцевих дисків. Внутрішня частина хребця складається з губчастої речовини, оточеної кісткою. Між хребцями розташовується міжхребцевий диск, що складається з пульпозного ядра, оточеного фіброзним кільцем. В силу деяких причин частина фіброзного кільця впинається в губчасту речовину хребця, що і є грижею Шморля.
Вперше таке порушення зауважив німецький лікар Християн Шморля в 1927 році, оцінюючи рентгенологічний знімок пацієнта. Пізніше хвороба було названа на честь першовідкривача.
Часто причини розвитку грижі Шморля мають спадковий характер. У рідкісних випадках грижа Шморля виникає через надмірні навантаження на хребет, внаслідок чого виникають множинні мікротравми, які й призводять до захворювання.
У дитячому та підлітковому віці, коли дитина швидко росте, м’які тканини хребта інтенсивно розтягуються, в той час як кісткові тканини за ними не встигають. Таким чином, через відставання в зростанні кісткової тканини, в губчатій речовині хребця утворюються порожнини, куди можуть вростати хрящові тканини міжхребцевих дисків.
Найчастіше зустрічаються множинні грижі, хоча бувають випадки, коли недуга фіксується в одному хребці.
Грижа Шморля призводить до обмеження рухливості хребетного відділу (шийний, грудний), в якому вона локалізується. Крім того, при даній патології збільшується навантаження на пошкоджені хребці, що сприяє розвитку артрозу хребетних суглобів. При низькій щільності кісткової тканини (наприклад, у осіб, які страждають на остеопороз) висока ймовірність виникнення переломів при великих навантаженнях.
Так як грижа Шморля не здавлює нервові закінчення, то дане порушення, зазвичай, не турбує хворого. Виявляється хвороба випадково при рентгенологічному дослідженні, тому до обстеження людина нічого не підозрює.
Больові відчуття можуть наступати вже при розвитку деяких порушень, що наступають при тривалому протіканні хвороби. Це дегенеративні зміни в хребцях, що призводять до порушення статичних функцій хребта.
Як вже згадувалося вище, діагностується грижа Шморля тільки за допомогою рентгенологічного обстеження. У разі, якщо у пацієнта є больовий синдром, то необхідно проведення комп’ютерної томографії та магнітно-резонансної томографії, щоб виключити наявність міжхребцевої грижі, для якої характерна болючість.
Для постановки точного диференціального діагнозу при грижі хребетного диска потрібно робити МРТ
На ранніх стадіях захворювання, коли в хребті не відбувається ніяких дегенеративних процесів, спеціального лікування не потрібно. Пацієнти з грижею Шморля повинні спостерігатися у невропатолога і вертебролога. Лікар може дати рекомендації щодо обмеження по фізичним навантаженням, призначити спеціальну лікувальну фізкультуру, а також фізіотерапевтичні процедури.
Лікувальні процедури часто буває необхідно проводити спортсменам з грижею Шморля. Вчасно розпочаті процедури і грамотна реабілітація дозволяють спортсменові повернутися у великий спорт без загрози для здоров’я.
Медикаментозне лікування при грижі Шморля призначають, якщо пацієнта турбують болі. У такому випадку застосовуються протизапальні препарати, які усувають запальний процес у міжхребцевих дисках. Також можуть призначатися спеціальні лікарські засоби, що поліпшують харчування міжхребцевих дисків.