В Україні більшає хворих на кір. Спалах хвороби відбувається кожні 5-6 років. Вірус кору потрапляє в організм через дихальні шляхи і слизову оболонку очей. Проникає в місцеві лімфатичні вузли і починає в них розмножуватися. Хто під загрозою і як захиститися від кору?
Перед Другою Світовою війною, в нашій країні, так само як і у всіх європейських країнах і в США, на кір обов’язково хворів кожен. Одні раніше, інші пізніше, але кір вражав всіх. Так тривало, власне, до середини 60-х років, коли після створення вакцин проти кору ситуація почала швидко змінюватися. А до введення щеплень на кір щорічно хворіло 1,5— 2 мільйони дітей.
Всього 15 років тому кір щорічно давав від 20 до 30 відсотків усіх інфекційних захворювань, поступаючись лише грипу та гострим респіраторним захворюванням. Хвороба часто супроводжувалася різноманітними ускладненнями, які так типові для кору. Кір був дуже небезпечною хворобою: від нього помирав кожен третій, кожен п’ятий хворий був дитиною.
Доктор Комаровський про історію кору та його профілактику
Вірус потрапляє в організм через дихальні шляхи і слизову оболонку очей. Проникає в місцеві лімфатичні вузли і починає в них розмножуватися.
Вже на третій день після зараження великі кількості вірусу починають безперервно надходити у кров. Людина ще здорова, а в крові у неї мільйони вірусів.
Вивчаючи цю фазу хвороби, вірусологи установили дуже цікавий факт: віруси кору знаходяться не в сироватці крові, а міцно пов’язані з лейкоцитами. Якщо такі лейкоцити витягти з крові, гарненько відмити і у вигляді суспензії ввести сприйнятливій людині, вона обов’язково захворіє.
Виходить парадоксальна ситуація: лейкоцит, покликаний захищати організм від мікробів, клітина, що виробляє інтерферон для боротьби з вірусами, стала чимось на зразок коня для наїзника — вірусу кору, який, «осідлавши» лейкоцити, поширюється тепер по всьому організму. Більш того, вірус навіть розмножується всередині лейкоцитів.
Кров розносить вірус кору буквально у всі органи. Він відразу ж впроваджується в клітини лімфатичних вузлів, лімфатичних та кровоносних судин і починає в них розмножуватися. Захисні сили організму не можуть перешкодити поширенню вірусів кору, як вони роблять це відносно більшості інших вірусів. Вірус кору всередині лейкоцита, як всередині танка, долає всі перешкоди. Особливо уражаються легені, травний тракт і мозок. Ураження легенів викликало великі запальні зміни, розвивалися тяжкі пневмонії. Раніше вони були основною причиною смертності від кору.
Попадання вірусу в мозок призводить до запалення мозкової тканини: розвивається енцефаліт.
У минулому він виникав у багатьох хворих, і це супроводжувалося розвитком самого неприємного ускладнення кору — розумової відсталості. Обстеження хворих на кір дітей вже в наш час за допомогою спеціальних приладів — електроенцефалографів, які дозволяють судити про функціональну активність головного мозку, показує, що майже у половини хворих настає виражена зміна функцій мозку.
Іноді вірус кору надовго затримується в центральній нервовій системі перехворілих дітей. Він як би зникає, маскується там на довгі роки. І тільки через 3-7 років знову активується і несподівано викликає смертельне загострення — паненцефаліт.
У дитини, а частіше вже у підлітка, раптом порушується координація рухів, потім стає важко читати, він поступово дурнішає, впадає в дитинство і через кілька місяців гине. На щастя, це трапляється вкрай рідко.
Одним з небезпечних ускладнень при корі було і запалення середнього вуха, після якого дитина залишалася частково або повністю глухою. Іноді починалось запалення м’яза серця — міокардит. Кір викликав виразку рогової оболонки очей, в результаті чого дитина втрачала зір, ставала сліпою. Все це відбувалося в нашій країні відносно недавно, якихось 50 років тому.
Вірус кору — самий летючий і найбільш заразний з усіх відомих на землі. Достатньо ще не хворівшій дитині або дорослому потрапити в одне приміщення з зараженим, він обов’язково захворіє. Кір моментально поширювався по всіх приміщеннях, де перебував заразний хворий. Він настільки легко виривався з вікон і дверей, що неодноразово описувалися випадки зараження дітей, які перебували на іншому поверсі будівлі. Вірус кору буквально вилітав через кватирку кімнати, де грала або жила заражена дитина, і струмом повітря втягувався в інші приміщення, заражаючи там всіх хто ще не хворів, сприйнятливих до кору дітей і дорослих.
Майже до середини нашого століття для лікування кору не було ніяких медичних засобів або специфічних ліків. Тільки після винаходу пеніциліну та інших антибіотиків лікарі отримали засоби боротьби з багатьма ускладненнями кору. Нарешті лікар перестав бути споглядальником хвороби, безсилим хоча б якось на неї впливати.
Вже після війни був отриманий лікувальний гамма-глобулін, який лікарі стали застосовувати і для запобігання і лікування кору. Тепер вже лікар міг пом’якшити тяжкість захворювання і в деякій мірі зменшити поширення інфекції у дитини з початком захворюванням, після появи висипу.
Гамма-глобулін готують з крові донора шляхом спеціального очищення і концентрації. В результаті отримують рідину з високим вмістом різних антитіл, в тому числі і антитіл проти кору.
Якщо здоровим дітям гамма-глобулін вводять у перші дні після їх контакту з хворим на кір, він попереджає розвиток захворювання або значною мірою послаблює його.
Однак термін профілактичної дії гамма-глобуліну невеликий: всього лише три-п’ять тижнів. Тому якщо його використовувати для захисту від можливого зараження, то при кожній новій загрозі захворювання потрібно повторне введення гамма-глобуліну, що практично неможливо, адже виробництво препарату залежить від кількості крові донорів.
Після винаходу антибіотиків і лікувального гамма-глобуліну смертність від кору вдалося різко знизити, однак число дітей, які щорічно хворіли залишалося як і раніше величезним. Восени у всіх країнах починався підйом захворюваності, а раз на три роки виникали великі епідемії. На щастя, вірус кору єдиний на всій земній кулі. Це вдалося підтвердити вірусологам в різних країнах. Вони виділяли вірусів від хворих, потім пересилали їх один одному і порівнювали у своїх лабораторіях. Використовуючи найдосконаліші методи досліджень, вони встановили, що «американські», і «росіяни», та будь-які інші віруси кору мають абсолютно однакові білки і нуклеїнові кислоти. «Віруси абсолютно ідентичні в антигенному відношенні», — записали зрештою вчені.
В будь-якій точці Землі, у будь-якій країні Європи вірус кору викликає ті ж захворювання, що і в Африці, Азії, Америці. Таке відкриття було особливо важливим для вчених, які поставили своїм завданням створити вакцину проти кору. Можна було працювати буквально з будь-яким вірусом, і, якщо вдасться зробити вакцинний препарат можна застосовувати у будь-якій країні, на будь-якому континенті землі.
Завдання здавалося особливо привабливим, тому що, як встановили лікарі, перехворівши на кір, люди отримують міцний імунітет на все життя. Другий раз на кір ніхто і ніколи не хворів. Правда, зустрічалися окремі повідомлення, в яких описувалися випадки повторного кору, проте всі ці дані були досить сумнівними. Та й при обстеженні крові серологічними методами, тобто при виявленні антитіл, завжди вдавалося встановити, що такий повторний кір насправді не був кором. Хвороба була пов’язана з вірусом краснухи, герпесу або викликана якою-небудь іншою причиною.
Отримати нешкідливу і ефективну живу вакцину можна було, лише послабивши виділений від хворих вірус кору до такої міри, щоб він втратив здатність викликати у щеплених дітей небезпечні симптоми хвороби.
Спочатку від хворих дітей виділили багато різних штамів вірусу кору, і всі вони пройшли тривалий шлях привчання до тих чи інших культур тканини. В результаті отримали ослаблені віруси, які викликали інтенсивне утворення антитіл при введенні лабораторним тваринам, і зокрема мавпам.
Здавалося б, після апробації на тваринах вакцина вже готова до застосування на людях. Але саме на цьому етапі досліджень для авторів вакцини наступала та найбільша відповідальність. Вони повинні були провести досліди, щоб надійно перевірити і гарантувати безпеку вакцини для людей, вірніше, для дуже маленьких дітей у віці близько року, які ще не хворіли на кір.
Саме цей вік найбільш небезпечний.
До кінця першого року життя у дитини зникають з крові материнські антитіла, які захищають його від кору протягом перших місяців життя. Ось тут-то при контакті з хворим на кір дитина заражається, і тому в минулі роки більша частина дітей хворіла саме у віці від одного до трьох років.
Інкубаційний період триває 9-11 днів.
Період висипання характеризується підвищенням температури тіла до 40 градусів, посиленням запалення дихальних шляхів і погіршенням загального стану хворого. Температура тіла досягає максимуму на 2-3-й день висипання, а потім швидко знижується до норми, і настає одужання. Висип зберігається протягом 3-4 днів, потім починає бліднути і набувати бурого або жовтуватого відтінку у такому ж порядку, в якому він з’явилася. Відцвітання висипки може супроводжуватися лущенням шкіри.
Ускладнення. Запалення легенів, вуха, придаткових пазух носа, ураження рогівки, нервової системи.
Розпізнавання хвороби. Діагноз кору підтверджується результатами дослідження крові, яка береться з вени.
Хворі з легкими та середньотяжкими неускладненими формами кору лікуються вдома під наглядом дільничного лікаря. Хворі з тяжкими та ускладненими формами цих захворювань направляються в лікарню.
Лікування хворого на кір проводиться так само, як хворих гострими респіраторними вірусними інфекціями. При вираженому запаленні коньюнктив в око за нижні повіки слід закапувати 20% розчин сульфацилу натрію по 2 краплі 3-4 рази на день, надати хворому зручне положення в ліжку, щоб в очі не падало світло.
Ізоляція хворого припиняється через 5 днів з моменту появи висипки.
Попередження хвороби. Надійним методом попередження кору є вакцинація.
Нещеплені і не хворівші на кір діти, які спілкувалися з хворим не допускаються в дитячий колектив протягом 17 днів. Їм протягом 2 діб після контакту з хворим проводиться вакцинація для попередження захворювання або вводиться імуноглобулін в дозі 0,25 мл/кг протягом 5 днів після контакту для попередження або полегшення перебігу хвороби.
Що робити:
Пам’ятайте! Після того, як з’явилися ознаки хвороби,- протикіровий гаммаглобулін не ефективний. Антибіотики також “не працюють” проти вірусу кору.
Діти, ослабленні кором, особливо сприйнятливі до інфекційних хвороб, особливо вуха і легенів. Якщо це трапляється, – антибіотики призначають, щоб ефективно боротися з бактеріальною інфекцією.