Один з етапів подолання тяги до куріння – це усунення фізичної залежності організму від нікотину. У цьому курцеві допоможуть спеціальні препарати.
Тютюнопаління – досить поширена форма залежності, якою страждають сотні мільйонів людей на планеті. За статистикою, більша частина курців, хоч раз в житті, намагалася кинути палити, але безуспішно. Складність полягає в тому, що куріння – це не тільки фізична, але й психологічна залежність. Крім потреби в нікотині, людина відчуває і необхідність в самому процесі викурювання сигарети. І якщо з фізичною залежністю можна боротися за допомогою медикаментозної терапії, то подолання психологічної залежності – це копітка роботи над собою, можливо, не без допомоги психотерапевта.
У курця зі стажем нікотин вже встиг «вклинитися» в ряд біохімічних циклів. Тобто, організм відчуває потребу в нікотині подібно іншим життєво важливим з’єднанням. Чергові порції нікотину повинні регулярно надходити в організм, і якщо протягом кількох годин не закурити, то курець починає відчувати неприємні симптоми. Це синдром відміни, який настає в результаті нікотинового голоду.
Побороти синдром відміни – ось основне завдання медикаментозної терапії при нікотиновій залежності.
Одним з методів лікування залежності від куріння є терапія огидою. Пацієнт приймає певні медикаменти безпосередньо перед курінням, що викликає у курця нудоту, блювоту і інші неприємні відчуття. Протягом декількох днів такої терапії куріння стає малоприємним заняттям. Підшкірне введення 1% розчину апоморфіну викликає нудотно-блювотну реакцію при вдиханні тютюнового диму. З часом така терапія сприяє виробленню негативної реакції на тютюн.
Крім апоморфіну, також застосовуються препарати на основі настою чорнильних горішків, галодубильної кислоти, відвару кореневищ змійовика і молодих пагонів черемхи.
Завдяки надходженню в організм курця невеликих доз нікотину, вдається уникнути виражених симптомів синдрому відміни, таких як тривога, порушення сну, нудота, порушення в роботі серцево-судинної діяльності та інших.
Препарати, які містять нікотин не можна приймати особам ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту (зокрема, у стадії загострення), вагітним, а також людям з серцево-судинними захворюваннями і порушенням мозкового кровообігу.
У деяких препаратах НЗТ замість чистого нікотину можуть міститися нікотиноподібні речовини – сполуки, які імітують дію нікотину, проте є менш токсичними для організму. При прийомі цих препаратів у курців також знижується почуття нікотинового голодування, що суттєво «згладжує» неприємну симптоматику синдрому відміни.
Засоби, що імітують дію нікотину – це алкалоїди, які отримують з рослин або синтетичним шляхом. Такими є такі сполуки:
· Пілокарпін – речовина, яку отримують з рослини пілокарпус (Pilocarpuspinnatifoliuslaborandi). Застосовується у вигляді 5-6% водного розчину. Однак через складнощі в зберіганні (руйнується під дією світла) препарат сьогодні практично не застосовується.
· Цитизин – алкалоїд, що міститься в насінні рокитника і термопсису. На сьогоднішній день препарати цитизина випускаються у формі водного розчину, таблеток і в ампулах. Можливими побічними ефектами при лікуванні цитизином можуть бути головні болі, нудота, високий кров’яний тиск, запаморочення і серцево-судинні порушення.
· Лобелін – алкалоїд, що отримується з рослин сімейства дзвоникових. У терапевтичних цілях застосовується 1% водний розчин препарату.
Куріння – єдина доведена причина, що викликає цілий ряд злоякісних захворювань.
У деяких випадках вищезазначені методи лікування виявляються неефективними, так як залежність від куріння виражена сильно. У такому випадку існує необхідність у проведенні допоміжної терапії, що включає в себе прийом спеціальних заспокійливих засобів, психостимуляторів і вітамінів. Також проводиться і симптоматичне лікування проявів синдрому відміни: корекція серцево-судинної, травної, видільної та інших систем організму.
