Польській системі охорони здоров’я всього 20 років. Але вона вже довела свою ефективність. Середня тривалість життя поляків постійно збільшується, і це відбувається багато в чому завдяки доступності медицини. Що ж являє собою польська охорона здоров’я?
Польська охорона здоров’я базується на загальній системі медичного страхування. 6% від ВВП (валового внутрішнього продукту) Польщі витрачається на медицину. З 2003 року в цій східноєвропейській країні діє обов’язкове медичне страхування. З заробітної плати кожного поляка відраховуються внески на медстрахування (9% від особистого доходу).
У цій країні існує єдиний національний фонд медичного страхування – Народний фонд здоров’я (Narodowy Fundusz Zdrowia) у якого є 16 регіональних відділень.
Поляки, не застраховані роботодавцями або працюють на умовах приватного підприємництва, можуть придбати поліс добровільного страхування здоров’я.
Також поляки можуть отримати додаткову медичну страховку, уклавши контракт з приватною страховою компанією. Послуги медичних установ, вартість яких може бути покрита за рахунок страхової компанії, обов’язково вказані в тексті поліса. До додаткової медичної страховки поляки часто вдаються для того, щоб уникнути черг у лікарнях.
Користуватися медичними полісами роботодавців мають право члени сімей їх власників. Наприклад, дружина може оплатити своє лікування за рахунок поліса обов’язкового страхування свого чоловіка.
Первинну медичну допомогу полякам надають сімейні лікарі, яких можна вибирати на свій розсуд. Сімейна медицина з’явилася в Польщі трохи більше двадцяти років тому, коли уряд цієї країни прийняв рішення змістити акцент з дорогого стаціонарного лікування на користь обслуговування пацієнта за місцем проживання. Зараз поляків обслуговують близько 10 200 сімейних лікарів (це приблизно 43% від усіх польських лікарів). Міняти лікаря і медсестру можна скільки завгодно разів, але безкоштовно – тільки три рази в рік.
Сімейний лікар оглядає пацієнта, призначає лікування, виписує рецепти на ліки, а при необхідності-направляє його на обстеження в лікарню або до лікаря вузької спеціалізації. Поляки можуть звернутися до лікаря вузької спеціалізації і самі, минаючи сімейного доктора, але тоді їм доведеться самостійно оплатити його послуги.
Без направлення від сімейного лікаря можна потрапити до окуліста, стоматолога, дерматолога, психіатра, онколога, венеролога і до гінеколога.
У Польщі більшість лікарень державні, хоча існують і приватні клініки. У лікарні пацієнти потрапляють або через відділення невідкладної допомоги, або за направленням сімейного лікаря. Всіх нових пацієнтів в лікарнях ділять на п’ять категорій терміновості надання медичної допомоги.
Всі польські державні лікарні працюють на засадах самоврядування і самофінансування. Станом на 2015 рік, у Польщі середня зарплата лікарів в державному секторі становила 6 802 злотих, а в приватному секторі – 6 721 злотих. Середня зарплата медсестер – 3 309 злотих і 3 127 злотих відповідно.
За даними Євростату, статистичного органу Євросоюзу, в 2012 році в Польщі на кожні 100 000 чоловік доводилося 660 лікарняних ліжок. Це досить високий показник. Наприклад, у Швеції на 100 тис. чоловік налічується 260 ліжок у лікарнях, в Іспанії – 299, а в Швейцарії – 480.
У Польщі невідкладну медичну допомогу надають всім, у тому числі особам, у яких немає державної медичної страховки. Особам без страховки доводиться платити досить значну суму за виклик «швидкої допомоги» (Pogotowie ratunkowe) і екстрене лікування.
Страховку потрібно надати протягом 30-ти днів після виклику «швидкої допомоги». Якщо це не зробити, то доведеться самостійно оплатити її послуги.
Відпочинок на балтійському узбережжі. Мєльно
За медичне обслуговування жителів Польщі на державному рівні відповідає Міністерство охорони здоров’я. Народний фонд здоров’я організовує і контролює систему обов’язкового медичного страхування, відповідає за її фінансування, яке відбувається за рахунок податків. З бюджету Народного фонду здоров’я оплачується первинна медична допомога.
Польська система охорони здоров’я в цілому досить ефективна, проте і у неї є свої недоліки. Насамперед, це черги. Полякам часто доводиться довго чекати в черзі, перш ніж потрапити до лікаря вузької спеціалізації. Поки вирішити цю проблему не можуть.
Також слід зазначити, що в Польщі існує брак лікарів. Правда, поки це не сильно помітно, але в майбутньому ситуація може змінитися. Справа в тому, що на даний момент у понад 66% польських лікарів вік перевищує 45 років. Якщо не буде притоку нових кадрів, то років через десять Польщі доведеться запрошувати до себе на роботу лікарів з-за кордону.
Особливо складна ситуація з сімейними лікарями. Молоді фахівці неохоче вибирають цю спеціалізацію. Чому? Справа в тому, що вони незадоволені оплатою, яка у сімейних лікарів менша, ніж, наприклад, у лікарів вузької спеціалізації. У результаті середній вік польських сімейних лікарів збільшується. Так, у Великопольському воєводстві середній вік дільничного терапевта – 60-66 років, а у Вармінсько-Мазурському воєводстві – 60 років.