Останнім часом рак товстої кишки все частіше з’являється у заголовках новин — зростає кількість випадків серед молодих людей. Проте тепер з’явилася нова надія для пацієнтів — завдяки проривному міжнародному дослідженню, яке демонструє надзвичайну користь фізичної активності для виживання.
Уперше у світовій практиці вчені довели, що пацієнти з раком кишечника, які взяли участь у трирічній програмі фізичної активності під наглядом тренерів, мали на 28% менше випадків рецидиву хвороби та на 37% менше смертей від будь-яких причин. Ці результати були презентовані на щорічному з’їзді Американського товариства клінічної онкології (ASCO) у Чикаго — і вже названі найпереконливішими доказами користі руху в онкології.
Дослідження, опубліковане в журналі New England Journal of Medicine, охопило 889 пацієнтів із раком товстої кишки ІІІ стадії або високого ризику ІІ стадії. Усі вони пройшли операцію та хімієтерапію. Спостереження тривало вісім років — з 2009 по 2024 рік — і велося в США, Канаді, Австралії, Великій Британії та Ізраїлі.
Половина учасників отримала персонального тренера, який допомагав поступово сформувати звичку до фізичної активності. Основний формат — 45-хвилинні піші прогулянки 4 рази на тиждень. Учасники регулярно зустрічалися з наставниками: щодва тижні протягом першого року, а далі — щомісяця ще два роки.
Інша половина отримала інформаційні матеріали про користь здорового харчування та активного способу життя, однак без індивідуального супроводу або плану тренувань.
Результати вразили навіть досвідчених онкологів. За статистикою, рак товстої кишки повертається у 35% пацієнтів протягом п’яти років після лікування. Проте у тих, хто дотримувався програми вправ:
«Ми були вражені, коли побачили дані», — розповів співавтор дослідження доктор Крістофер Бут з Канади (Kingston Health Sciences Centre). Він переконаний, що звичка до фізичної активності може бути «надзвичайно доступним інструментом, який покращує самопочуття, зменшує рецидиви раку та подовжує життя».
Науковець Керрі Курнья з Університету Альберти додає: «Тепер ми впевнено можемо сказати: саме фізичні вправи спричиняють покращення виживаності».
Подальші дослідження вивчатимуть, чому саме рух має такий потужний ефект. Можливо, це пов’язано з імунною системою, рівнем інсуліну або складом тіла.
Фахівці сподіваються, що результати дослідження змусять медичні заклади та страхові компанії включити персональні програми фізичної активності у протоколи відновлення після онкології. Але головне — не просто рекомендувати рух, а забезпечити пацієнтам доступ до тренера, який підбере індивідуальний план і допоможе з мотивацією.
«Недостатньо просто сказати людині: “Займайся спортом”», — пояснює доктор Бут. — «Ми розуміємо, що для багатьох це важко. Саме тому підтримка має бути частиною лікування».
До того моменту, поки це не стане стандартом, і пацієнти, і люди в групі ризику можуть пам’ятати: навіть невелика щоденна активність здатна дати величезний ефект.
«Після хіміотерапії багато хто запитує: “Що ще я можу зробити?” І тепер відповідь є — фізична активність під наглядом фахівця дійсно покращує результати лікування», — підсумував Бут.