Перш ніж говорити про таке захворювання як плеврит, давайте уточнимо, що ж таке ця сама плевра. Так от, плевра – це, по суті, тонка серозна оболонка, яка огортає наші легені. Складається ця оболонка з внутрішнього (що примикає до легких) та зовнішнього (примикає до внутрішньої грудної порожнини) листків. Між листками плеври утворюється плевральна порожнина.
Коли ми говоримо «рідина в легенях», то насправді має місце рідина в плевральній порожнині. По суті кажучи, в порожнині плеври здорової людини і так присутні близько 2 мл рідини. Вона виконує роль мастила при терті листків плеври один про одного і критично важлива для нормального процесу дихання. А ось про те, звідки там береться зайва рідина і чим це загрожує, ми і поговоримо далі.
Найчастіше плеврит є наслідком різних захворювань дихальної системи. Причинами плевриту можуть бути:
Тіло плеври складається з найдрібніших кровоносних і лімфатичних судин, клітин, волокон та міжклітинної рідини. Скупчення рідини в легенях розвивається внаслідок підвищення проникності судин або через механічне порушення їх цілісності.
Під впливом інфекційних або аутоімунних процесів, а також інших факторів, які мають значення у розвитку плевриту, підвищується проникність судин плеври — рідка частина плазми крові і білки просочуються в плевральну порожнину і скупчуються у вигляді рідини в нижній її частині.
Скупчення зайвої рідини в плевральній порожнині викликає набряк легенів. В залежності від форми плевриту до рідини в легенях можуть домішуватися продукти інфекційного розпаду, гній, венозна кров.
Плеврити зі скупченням рідини в легенях можуть ускладнюватися виникненням дихальної недостатності. Залежно від швидкості розвитку набряку легенів виділяють такі його форми:
При гострому набряку у хворого з’являються болі в грудній клітці відчуття здавлювання в легенях. Потім частішає дихання і утворюється задишка. Людині не вистачає повітря, і вона не може ні вдихнути, ні видихнути. Частішає серцебиття, на шкірі виступає холодний липкий піт. Колір шкіри змінюється зі здорового на блідо-синюшний. Характерний вологий кашель, з великою кількістю хрипів і виділенням пінистого харкотиння рожевого кольору. В особливо важких випадках мокротиння виходить через ніс.
Типовим проявом гострого набряку є клекотливе дихання – гучне, часте, переривчасте. Від недостатності повітря у хворого спостерігаються напади переляку і паніки. Можливі порушення нервової системи і втрата свідомості. З наростанням набряку падає артеріальний тиск, слабшає пульс.
При блискавичній формі всі ці клінічні прояви розвиваються в лічені хвилини, і без термінового лікарського втручання можливий летальний результат.
Найбільш небезпечним є скупчення рідини в легенях при гнійному плевриті. Набряк легенів в цьому випадку може перерости в хронічну форму, гангрену, абсцес легеневих тканин.
При несвоєчасному лікарському втручанні не виключається прорив гнійної рідини з плеври в легені або через грудну стінку назовні з утворенням свища (канал, що з’єднує плевральну порожнину з зовнішнім середовищем або легенями). У разі потрапляння рідини у внутрішні порожнини організму утворюється сепсис – проникнення інфекції в кров з формуванням гнійних вогнищ у різних органах.
Автор: Дмитро Бєлов