Психологиня запропонувала детальний огляд критичних стадій деменції, надавши практичні поради щодо того, як розпізнати їх у себе або своїх близьких. Це особливо актуально в наш час, коли кількість людей, що живуть із деменцією, невпинно зростає в усьому світі, зачіпаючи кожну одинадцяту людину віком понад 65 років.
Доктор Келін Лі, генеральна директорка Центру допомоги при деменції (Dementia Care Hub), поділилася своїм досвідом, щоб внести ясність у це складне питання. Вона пояснила, що хоча в медичній літературі часто можна зустріти поділ на п’ять, сім або навіть десять стадій деменції, на практиці найефективніше розділяти цей процес на три основні фази.
«Я часто чую, як люди жонглюють різними класифікаціями. Десь пишуть про десять стадій, десь про сім. Але я вважаю, що в контексті деменції — стану, сповненого невизначеності та тривоги — це лише заплутує», — пояснює доктор Лі.
За її словами, опікуни та родичі часто «застрягають», намагаючись точно визначити, на якому саме етапі (скажімо, четвертому чи п’ятому) знаходиться їхня близька людина, сподіваючись, що це дасть їм чіткий план дій. «Це не надто допомагає. Набагато корисніше і практичніше мислити категоріями трьох великих етапів», — наголошує експертка.
Важливо пам’ятати, що деменція — це не одне конкретне захворювання, а збірний термін («парасолька»), що охоплює різні симптоми, викликані різними хворобами мозку. Сюди належать судинна деменція, деменція з тільцями Леві, лобно-скронева деменція та хвороба Альцгеймера.
Хоча кожна форма має свої унікальні особливості, доктор Лі виділяє універсальні ознаки для трьох головних етапів розвитку хвороби.
Термін «легка деменція» зазвичай описує найранішу фазу когнітивного погіршення. Людина все ще може непогано справлятися з повсякденним життям, але починає помічати тривожні зміни.
Типові ознаки ранньої стадії:
Критично важливо розуміти, що ці індикатори індивідуальні. Наприклад, при хворобі Альцгеймера першими страждають пам’ять і концентрація, тоді як при лобно-скроневій деменції на перший план можуть вийти мовні проблеми.
Доктор Лі попереджає: не варто панікувати, якщо ви впізнали в собі один із симптомів. «Ви можете подумати: “Ну, я іноді гублю ключі, невже у мене деменція?”. Ні, це не так. Ми шукаємо стійкі патерни поведінки», — пояснює вона.
Тривожним дзвіночком є ситуація, коли ви розумієте: «Це неправильно, це повторюється постійно». Це не повинно бути наслідком стресу чи втоми. Якщо ви не можете зосередитися через те, що перехвилювалися, — це нормально. Але якщо ви бачите послідовну зміну поведінки, яка не зникає, — це привід звернутися до лікаря.
Перехід до другої фази характеризується поглибленням симптомів. Людина потребує більшої підтримки, а зміни стають очевидними для оточення.
Ключові симптоми середньої стадії:
Щодо нетримання, доктор Лі пояснює механізм цього явища: «Це стає проблемою, тому що сигнали мозку, які повідомляють нам про потребу в туалеті, а потім дають команду піти й скористатися ним, просто не проходять або проходять занадто повільно».
Також змінюються цикли сну: люди можуть багато спати вдень, але ставати дуже активними та неспокійними вночі.
Коли людина досягає третьої фази, вона, як правило, потребує цілодобового догляду. Це найважчий період як для самого пацієнта, так і для його родини.
Характерні ознаки пізньої стадії:
Доктор Лі підсумовує: «На пізніх стадіях організм стає дуже вразливим. Люди часто страждають від інфекцій, особливо від пневмонії. Саме на цьому етапі ми говоримо про деменцію як про термінальний стан. Інфекції мають набагато руйнівніший вплив на організм людини з деменцією, ніж на здорову людину».