На силу болю можуть вплинути ваша стать, рівень стресу і навіть очікування.
Больовий поріг — це той мінімальний рівень роздратування, при якому з’являється хворобливість.
Класичний приклад — температура. Більшість людей визначає тепловий вплив як болючий, коли температура досягає 50 °C. Якщо ви такий же, можна сказати, що у вас середній больовий поріг. Якщо боляче вам стає вже при 40-45 °C – значить, ваш больовий поріг знижений. А найвищим він вважається, якщо ви не відчуваєте дискомфорту, поки температура не підніметься до 55-60 °C.
Але сам по собі больовий поріг — це ще не все. Не менш важлива і толерантність до болю, тобто ваша здатність її переносити. Хтось справляється з неприємними відчуттями краще і довше, для когось вони стають нестерпними практично відразу.
Як і больовий поріг, толерантність – штука дуже індивідуальна. Відносини конкретної людини з болем обумовлюються цілою низкою факторів, включаючи найнесподіваніші.
Відразу скажемо: вчені не впевнені, що це повний список факторів. Можливо, є й інші. Але поки обмежимося основними тими, чий вплив на суб’єктивне відчуття болю однозначно доведено.
Всупереч поширеній думці, больовий поріг у більшості жінок все-таки нижчий за чоловічий. Тобто дівчатам в середньому болючіше.
Передбачається, це пов’язано з тим, що жіночий організм виділяє менше бета‑ендорфінів — природних знеболюючих, які викидаються в кров при отриманні травм. Однак тут є цікаві нюанси: наприклад, під час пологів больовий поріг у майбутніх мам різко підвищується. Вчені ще не до кінця розібралися, чому так відбувається.
Є дані, що больовий поріг коливається в залежності від періоду життя. Чим старше стає людина, тим вона більш терпима до неприємних відчуттів.
Чутливість до болю передається з генами. Також спадковий фактор впливає на те, як ваш організм сприймає знеболюючі препарати. Якщо хтось з ваших близьких родичів майже не реагував на анестезію, ваш ризик теж не отримувати полегшення при прийомі анальгетиків підвищується.
Травмуючі життєві події — проблеми на роботі, смерть близького друга або родича, серйозні втрати — знижують больовий поріг. Коли ви нервуєте, вам болючіше.
Відчуття самотності також може знизити больовий поріг, а заодно і толерантність до болю.
До болю можна звикнути. Так, люди, що регулярно піддаються дії високих або низьких температур, починають менше на них реагувати. Наприклад, без особливих проблем ходять босоніж по розпеченому піску.
З іншого боку, якщо одного разу ваше зіткнення з болем було нестерпним, больовий поріг у відповідь на аналогічний подразник може серйозно знизитися. Класичний приклад – люди, які побували у поганих стоматологів. Згодом навіть незначні стоматологічні процедури здатні викликати у таких пацієнтів сильну больову реакцію.
Якщо ви готуєтеся випробувати біль — ви відчуєте його в повному обсязі. Якщо ж, навпаки, вважаєте, що процедура легка і безболісна, неприємні відчуття значно знизяться.
Ось кілька простих методів.
Загалом, вокалізуйте свої відчуття.
У дослідженні, проведеному в 2015 році, добровольців просили опустити руку у відро з крижаною водою. Частині з них вчені запропонували голосно сказати при цьому “ой!”. Інших попросили страждати мовчки. Результат: скрикуюча група змогла протримати руку у воді довше, ніж мовчазна. Тобто толерантність до болю після крику підвищувалася.
Під час іншого дослідження добровольці, занурюючи руку в крижану воду, голосно лаялися. І це теж зробило процедуру менш болючою.
Щоб з’ясувати, як змінюється толерантність до болю після фізичних навантажень, вчені розділили добровольців на дві групи. Учасники першої шість тижнів поспіль регулярно проводили аеробні тренування — крутили педалі на велосипеді. Люди з другої групи займалися силовими вправами або просто гуляли.
Після закінчення шести тижнів дослідники знову виміряли толерантність до болю у добровольців. З’ясувалося, що ті з них, хто їздив на велосипеді, стали терпимішими: біль, хоч і відчувався, але доставляв їм менший дискомфорт.
Вона являє собою мікс з фізичних навантажень, дихальних вправ і медитацій. У 2014 році дослідники виявили: практикуючі йогу переносять біль в середньому в два рази легше, ніж інші.
Наступного разу, коли вас знову накриють болючі відчуття, пофантазуйте. Уявіть, що біль – це така пульсуюча червона куля. Велика, об’ємна. Подумки зосередьтеся на ній, а потім зусиллям волі змусьте її зменшитися і змінити колір на прохолодний синій. Інший варіант: коли у вас щось болить, уявіть, що ви перебуваєте в теплій, комфортній ванні. Вам затишно і добре, ви глибоко і спокійно дихаєте, ваше тіло розслабляється.
Такі фантазії допомагають знизити рівень адреналіну — гормону, який підвищує чутливість до болю.
Яку б з анестезуючих фантазій ви не використовували, будьте максимально докладні. Чим більше дрібниць в створюваних вами образах, тим сильніший їх болезаспокійливий ефект.
Наукові джерела: