Людина може не розпізнати синусит сама: температуру і нежить протягом декількох днів зазвичай пов’язують з іншими захворюваннями. Як виникає це запалення, коли йти до лікаря, до якого лікування готуватися і чого не потрібно робити — розповідає лікар-оториноларинголог Дмитро Храбров.
— Синусит — це запалення придаткових пазух носа. Синусит буває хронічний і гострий. Гострий синусит, як правило, інфекційної природи. Причиною можуть бути як бактеріальні інфекції, так і вірусні агенти. Зазвичай гострий синусит є ускладненням ГРВІ.
У людини є кілька придаткових пазух носа: гайморові пазухи, лобова пазуха, решітки, сфеноїдальна (клиноподібна) пазуха. В залежності від локалізації процесу, ставиться уточнюючий діагноз — гострий гайморит, гострий фронтит, гострий сфеноїдит. Все це об’єднується однією назвою — синусит, гострий або хронічний.
Причинами хронічного синуситу можуть бути анатомічні особливості носа, патологія верхніх зубів, алергічні захворювання (на цвітіння, на домашній пил та інші).
Хронічний синусит може протікати як безсимптомно, так і з характерними ознаками, а також із загостреннями під час ГРВІ. Найчастіше пацієнтів турбують:
Треба йти до лікаря, якщо турбує біль і відчувається тяжкість, якщо тримається температура 38-39, якщо є рясні гнійні виділення з носа. Якщо нежить — неважливо який — турбує довше п’яти днів, це теж привід обов’язково йти до лікаря, тому що це може бути ускладнення, яке починається.
Лікарі роблять рентген придаткових пазух носа або ж проводять їх комп’ютерну томографію. На початку лікування та після проведення необхідної терапії проводять УЗД. Іноді необхідно провести аналіз крові для оцінки ступеня запального процесу.
Зазвичай ми призначаємо як самостійне лікування ліками, так і процедури, які виконує лікар. Іноді можемо підключати фізіотерапевтичне лікування. Самостійне медикаментозне лікування спрямоване на усунення інфекційного агента (вірусів або бактерій), зняття набряку і запалення слизової оболонки носа і пазух носа. Призначають і препарати від болю, температури, інтоксикації.
В окремих важких випадках пацієнту роблять прокол верхньощелепних пазух — пункцію. Її всі бояться, тому що думають: якщо прокол зробили один раз, потім будуть робити весь час. Це оману. Навіть якщо потрібно пункція верхньощелепної пазухи, це безпечна і найбільш ефективна процедура. За сучасними уявленнями, особливо європейських, пункцію ми робимо тільки в тому випадку, якщо не допомагає все інше. Або ж якщо спостерігаємо важку ситуацію — виражений больовий синдром, високу температуру, гнійний гайморит.
Зазвичай ми використовуємо ЯМИК-катетер — це комплекс спеціальних трубочок, який ми ставимо в ніс, з їх допомогою ми відкачуємо гній з пазух без жодних проколів. Це не боляче і зазвичай добре переноситься пацієнтами. Таку процедуру проводять при гнійному синуситі, але не набряковому.
Сама ж проста версія лікування — процедура «зозуля»: промивання ліками пазух носа за допомогою вакуумного відсмоктування.
Якщо починає турбувати біль або тяжкість в області чола, щік — не можна гріти ці місця. Особливо якщо є гній. Так, від цього може стати легше, але це ж може і призвести до серйозних ускладнень. Тому народні способи у вигляді прогрівання носа яйцем застосовувати не варто.
Потрібно вміти правильно промивати ніс, стежачи за тим, щоб вміст не потрапляв у вуха.
Найчастіші ускладнення пов’язані з хронізацією процесу — коли гострий процес переходить у хронічний. Ускладнення може перейти на вухо. Якщо гайморит не лікувати, у людини може статися середній отит — запалення середнього вуха: гній потрапить з носа в носоглотку, звідти він може потрапити в середнє вухо, великий ризик захворіти отитом. Найсерйознішим ускладненням може стати менінгіт — запалення мозкових оболонок. Це може статися, якщо гній прорветься в бік головного мозку.
Потрібно вчасно звертатися за медичною допомогою, вчасно лікувати симптоми ГРВІ, нежить, біль у горлі. При початку захворювання лікуватися потрібно з перших же днів, не відкладаючи похід до лікаря.
Якщо людина кілька разів перехворіла гайморитом, їй варто звернутися до лікаря-отоларинголога в той час, коли вона не хворіє. Це потрібно, щоб фахівець подивився, чи є схильність до гаймориту чи ні. Якщо є, це можна вчасно вилікувати.