Є речі, до яких більшість людей відчуває неприязнь, що межує зі страхом: темрява, комахи, плазуни, висота. Якщо ви боїтеся павуків, це навряд чи когось здивує. Але є соціальні страхи, які супроводжують нас впродовж життя й іноді стають постійним життєвим фоном та джерелом стресу: страх за дітей, страх відповідальності, страх перед неправильним рішенням, страх керувати автомобілем…
Страх відповідальності загалом, страх за дитину або страх водити машину – скоріше абстрактний. Іноді ці страхи здаються настільки звичними, що здається, ніби без них взагалі неможливо обійтися. І кожній (бо часто це саме жіночі страхи та занепокоєння) здається, ніби вона така єдина: паралізована жахливими думками, боїться зробити невірний крок. Життя з такими настроями приємним не назвеш, втім, більшість не звертається до психолога, щоб зрозуміти причину своїх страхів, знайти логічні аргументи, які можна протиставити страхові та зрештою звільнитися від зайвих думок, які керують життям. Натомість психолог у багатьох випадках може досить легко допомогти впоратися з ситуацією, обговоривши кожну проблему окремо.
Загалом жінки схильні “згущувати фарби” і про всяк випадок передбачати максимально негативний результат багатьох подій. Чоловіки такої схильності не мають взагалі, оцінюють ситуацію скоріше оптимістично або реалістично і не прогнозують поганого результату там, де немає очевидних підстав для негативного висновку. Чому ж така різниця в способі мислення та оцінці життєвих ситуацій? Деякі вчені вважають, що причина – в давній історії та способі життя наших далеких пращурів. Чоловіки ходили на полювання й змушені були щохвилини ухвалювати рішення, від яких залежало те, чи вдасться знайти харчі. При цьому вони робити все від них залежне, щоб вцілити й залишитися неушкодженими в кожній конкретній ситуації при зустрічі з диким звіром чи складними природними умовами. Такі полювання тривали не один день. Весь цей час жінки з дітьми залишалися в місцевості, де мешкала родина чи плем’я й дбали про безпеку малечі. Є дослідники, які пояснюють схильність жінок передбачати найгірший перебіг подій саме необхідністю тривалий час відповідати за дітей в поселенні. Щоб бути готовою до будь-якої небезпеки, жінка малювала в уяві максимально жахливі події, що могли статися з її дітьми та іншими жінками: напад іншого племені, напад диких звірів, стихійне лихо… Жіночий мозок прораховував можливості поведінки в небезпечних ситуаціях. Тож, якщо вірити цій теорії, звичка нагнітати події для жінок є результатом еволюційних процесів. А чоловіки як не розуміли жіночих страхів, так і не розуміють, часто навіть насміхаючись над цією схильністю.
Коли жінка приходить до психолога і каже: “У мене постійний страх за дітей”, “Я боюся водити машину”, “Мені страшно прийняти рішення”, психолог просить конкретизувати кожен із цих страхів. Наприклад, якщо страшно водити машину, то чому? Чого ви боїтеся? На кожен такий конкретний страх можна знайти спосіб вирішення проблеми. Добре про це поміркуйте. Можливо, ви не відчуваєте габаритів машини. Тоді треба виїхати кілька разів на навчальний майданчик, оплатити послуги інструктора по водінню і поїздити з ним, відпрацювавши те, що робити найстрашніше, чи те, що вдається найгірше. Якщо в машині ви боїтеся за свою безпеку чи безпеку дитини – обов’язково користуйтеся ременем безпеки та дитячим автокріслом. Якщо боїтеся припаркувати свій автомобіль серед інших – знову ж таки, інструктор по водінню вам в поміч. Він допоможе навчитися, а ви зрештою подолаєте свій страх. Доведеться докласти зусиль, але це справді можливо.
Це ж стосується і страхів за дітей: на кожну думку про погане можна продумати “контраргумент” і реалізувати його в житті. Якщо страшно, що дитина йтиме сама через дорогу – подбати про супровід. Якщо здається, що дитині можуть загрожувати чужі люди – навчити казати “ні” чужим дядям і тьотям та кликати на допомогу. Якщо здається, що дитина може потрапити в погану компанію – запропонувати їй цікавий та здоровий спосіб проведення часу в родині, з батьками.
Людські страхи стають найслабшими, коли їм протиставляють логічні аргументи. Можливо, вам і не знадобиться допомога психолога, щоб опанувати первісний страх перед невідомим і тримати під контролем бажання вигадувати найгірші варіанти перебігу подій. Заспокойтеся, візьміть аркуш паперу, оберіть один зі своїх абстрактних страхів і “розкладіть” його по поличках, написавши на папері конкретні моменти, які можуть загрожувати. Після цього, уважно проглянувши цей перелік, поміркуйте по кожному з пунктів, як на практиці можна запобігти тій чи іншій неприємній ситуації. Повірте, в багатьох випадках є практичне рішення. Іноді навіть усвідомлення того, що на кожен страх є конкретна протидія, допомагає опанувати неприємні думки. Та краще, якщо ви справді здійсните практичні кроки, які стануть запобіжниками у спроектованих вами неприємних чи небезпечних ситуаціях.