Здавна плоди гранатника вважалися відмінним лікарським засобом від багатьох недуг. Сучасні дослідження лише підтверджують неоціненну користь граната.
Гранатове дерево (або гранатника) – чагарник, або невелике дерево, поширене в середній Азії та країнах Закавказзя. Плодами дерева є гранати – великі ягоди діаметром до 20 сантиметрів.
Гранат – це не тільки смачна, але і дуже корисна ягода. Здавна плоди гранатника широко використовувалися в медицині. Причому в якості лікарських засобів в хід йшли всі складові частини плода і дерева: насіння, шкірка, шкірочка, що розділяє плід на відсіки, а також деревна кора. Гранат використовувався в лікуванні багатьох недуг, від звичайної застуди і до ниркових захворювань.
На сьогоднішній день ученим вдалося розгадати секрети цього плоду. За змістом корисних речовин гранату складно знайти заміну. Це справжній скарб вітамінів і мікроелементів. Також в гранаті міститься величезна кількість антиоксидантів. Такий багатий склад граната робить його надзвичайно корисним у боротьбі з багатьма хворобами.
Захист від раку
Відзначено, що в гранатовому соку міститься в три рази більше антиоксидантів, ніж у зеленому чаї та червоному вині. За даними деяких досліджень гранатовий сік особливо корисний при раку молочної та передміхурової залози. У плодах гранатового дерева міститься особливий різновид танінів – еллагітаніни, які здатні стримувати зростання ракової пухлини молочної залози, або зупинити злоякісний процес зовсім. Вся справа в тому, що речовини еллагітаніни пригнічують роботу ферменту ароматази, що відповідає за продукцію естрогену – ключового гормону в пухлинному процесі.
Нормалізація кров’яного тиску
Регулярне вживання граната розріджує кров, що дозволяє останній швидше доходити до серцевого м’яза. В одному з досліджень було продемонстровано, що щоденне вживання мінімум 50 мл гранатового соку знижує систолічний кров’яний тиск на 5%.
Гранат дуже корисний і для серця. Таким чином, можна стверджувати, що систематичне вживання граната знижує ризик розвитку інфаркту міокарда, серцевих нападів та інсульту. Особливо гранат корисний для діабетиків, так як у пацієнтів з підвищеним рівнем цукру в крові зростає ризик загострення серцевих захворювань.
Екстракт граната збереже ваші суглоби. Пов’язано це з тим, що компоненти, що входять до складу граната пригнічують діяльність ферменту, який руйнівно діє на хрящову тканину. Здоровим людям гранат допомагає надовго зберегти здорові суглоби, а люди, які страждають на поліартрит, повинні їсти цю ягоду якнайчастіше. Крім того, гранат робить і слабку протизапальну дію, що також важливо при артриті.
Гранат, як протиглисний засіб
У корі граната містяться алкалоїд і його похідні (ізопельтерін і метілізопельтерін). Ці речовини є потужними противоглистними засобами. Для приготування таких ліків необхідно подрібнену кору граната (приблизно 50 грам) замочувати в 400 мл холодної води протягом 6 годин. Потім прокип’ятити на повільному вогні до моменту, поки не випарується половина рідини. Дайте відвару охолонути, після чого процідіть і пийте протягом години невеликими ковтками. Через годину рекомендується прийом проносних засобів, а через 4-5 годин зробити клізму.
Гранат, як імуностимулятор
Їжте гранати в осінньо-зимовий період! Це буде відмінною профілактикою простудних захворювань. Адже в цих фруктах міститься велика кількість вітаміну С, що допомагає боротися з вірусами. У профілактичних цілях рекомендують вживати по половині граната в день. А в період хвороби можна пити гранатовий сік. Він добре справляється з лихоманкою і втамовує спрагу.
Будьте пильні
Незважаючи на величезну користь граната для нашого здоров’я, тим не менш, в деяких випадках вживання цієї ягоди небажано. Наприклад, гранат протипоказаний при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки.
До складу цього фрукта входять різноманітні органічні кислоти, що негативно позначається на стані зубної емалі. Щоб захистити свої зуби від руйнівної дії кислот, перед вживанням граната рекомендують з’їсти трохи твердого сиру, який покриє зуби жирною оболонкою.
Також майте на увазі, що гранат – це екзотична ягода, тому є ризик розвитку харчової непереносимості.
