Щоб жити довше та якісніше, потрібно стежити за якістю та кількістю сну. Час пробудження також відіграє велике значення.
Зазвичай людей за цією ознакою поділяють на «жайворонків» та «сов». У дослідженні, опублікованому в Chronobiology International, йдеться про те, що перші живуть довше других.
У «сов» пік працездатності посідає другу половину дня, рахунок чого вони можуть засиджуватися ночами. За словами опівночі, саме у цей час їх відвідує натхнення. «Жайворонки» легко встають рано-вранці і найбільшої активності досягають у першій половині дня, проте вже годині до десятої вечора їх хилить у сон.
Фахівці вивчили дані 433 268 осіб віком від 38 до 73 років. Вони стежили за їхнім здоров’ям у середньому шість із половиною років, відслідковуючи причину смерті.
Після врахування віку та статі, шкідливих звичок, індексу маси тіла, тривалості сну та інших змінних експерти виявили, що порівняно з «жайворонками» у «сов» ризик смерті з будь-якої причини збільшено на 10 відсотків.
Імовірність психологічних розладів у опівночі майже вдвічі вища, ніж у тих, хто рано встає. Ще у них на 30 відсотків вища ймовірність розвитку цукрового діабету.
Ризик респіраторних захворювань у «сов» був на 23 відсотки вищими, а шлунково-кишкових захворювань – на 22 відсотки.
Шлунково-кишкові розлади включають такі стани, як запор, синдром подразненого кишечника, геморой, тріщини заднього проходу, абсцеси, анальні нориці, інфекції, дивертикулярні захворювання, коліт, поліпи товстої кишки та рак.
За словами автора дослідження Крістен Л. Кнутсон, професора неврології в Північно-Західному університеті, тип «сова» частково зумовлюється генетикою, але за бажання можна внести корективи у свій «розклад» і стати «жайворонком».
Кнутсон радить поступово лягати і вставати раніше, уникати смартфонів перед сном і зрештою вийти із «зони сови».
Зазвичай виділяють три основні хронотипи: ранній («жайворонки»), проміжний («голуби») і пізній («сови»). Іноді в дослідних цілях застосовують детальнішу градацію — до семи хронотипів.
Наприклад, бувають дуже ранні «жайворонки» і дуже пізні «сови». Перші лягають не пізніше пів на восьму вечора, а прокидаються о пів на п’яту ранку. Їхня схильність до раннього відходу до сну називається FASPS – сімейний синдром передчасної фази сну (familial advanced sleep phase syndrome).
Дуже пізні «сови» не сплять всю ніч і засинають ближче до світанку. Такий стан називають DSPS – синдромом фазової затримки сну (delayed sleep phase syndrome).