Феномен світлового тунелю, відчуття польоту чи зустрічі з померлими родичами — це класичні сюжети, які ми звикли бачити у кіно або читати в книжках про клінічну смерть. Зазвичай ці переживання трактують як доказ існування потойбічного життя. Однак сучасна наука пропонує більш раціональне, хоча й не менш дивовижне пояснення цих видінь.
Вчені припускають, що «погляд у вічність» є результатом складної біохімічної та електричної бурі в нашому мозку, яка виникає в останні миті життя.
Коли людина наближається до смерті, організм зазнає стрімких змін. Життєво важливі функції згасають:
Серцебиття сповільнюється.
Температура тіла знижується.
Дихання стає поверхневим та нерегулярним.
Головним наслідком цих процесів є критичне зниження рівня кисню, що надходить до мозку. Здавалося б, це мало б призвести до миттєвого відключення свідомості. Але дослідження показують парадоксальну картину.
Дослідження, проведене вченими Мічиганського університету, виявило, що мозок вмираючої людини не просто згасає, а демонструє потужний сплеск активності.
У рамках експерименту лікарі спостерігали за чотирма пацієнтами, яких відключали від апаратів життєзабезпечення. У двох із них монітори зафіксували раптовий вибух активності мозку за мить до смерті. Ця активність була викликана гамма-хвилями — тими самими мозковими хвилями, які асоціюються з процесами свідомого мислення, високої концентрації та обробки інформації.
Вражаючий факт: у одного з учасників дослідження рівень гамма-хвиль зріс у триста разів порівняно з нормою.
Дослідниця Джимо Борджигін висунула гіпотезу про існування так званої «прихованої свідомості», яка прокидається саме в момент наближення смерті.
На її думку, цей нейрофізіологічний шторм може пояснити, чому люди, які пережили клінічну смерть, розповідають про:
Яскраві візуальні образи (світло, тунель).
Слухові галюцинації.
Відчуття виходу з тіла (аутоскопія).
Відчуття польоту.
«Ми, ймовірно, виявили мінімальні анатомічні кроки до нейросигнатур прихованої свідомості», — коментує професорка Борджигін.
Окрім електричної активності, важливу роль відіграє хімія. У попередніх експериментах на лабораторних щурах вчені зафіксували різкий викид серотоніну в мозку гризунів за мить до смерті.
Серотонін — це нейромедіатор, який впливає на настрій. Однак його надмірна кількість, яка спостерігається при деяких психічних розладах, здатна викликати сильні галюцинації. Хоча ми не можемо з упевненістю сказати, що мозок щура працює ідентично до людського, паралелі є очевидними.
Ще у 2013 році команда вчених у своїй статті зазначила: “Дані демонструють, що мозок ссавців може, хоч як це парадоксально, генерувати нейронні кореляти підвищеної свідомої обробки інформації у стані, близькому до смерті”.
Звісно, наука досі не має відповідей на всі питання про природу свідомості. Проте ці відкриття натякають на те, що «світло в кінці тунелю» — це не вхід у потойбіччя, а останній, неймовірно яскравий феєрверк, який наш мозок влаштовує на прощання.