Нові результати довготривалого дослідження показали: ваш сімейний стан може впливати на ймовірність розвитку деменції, включно з хворобою Альцгеймера.
У дослідженні, яке тривало 18 років і було проведене за участю понад 24 тисяч осіб під керівництвом науковців з Університету штату Флорида, виявилося, що люди, які ніколи не були одружені або розлучені, мали менший ризик розвитку деменції, ніж їхні одружені ровесники.
Ці висновки суперечать попереднім даним, зокрема дослідженню 2019 року, в якому стверджувалося, що самотні люди частіше стикаються з деменцією. Раніше вважалося, що шлюб позитивно впливає на здоров’я, знижуючи ризик серцево-судинних захворювань, інсульту та деменції.
Проте нове дослідження демонструє іншу картину: неодружені, розлучені або ніколи не перебували у шлюбі — учасники цієї групи рідше переходили від легких когнітивних порушень до повноцінної деменції. Також у них загалом фіксували нижчий ризик розвитку хвороби Альцгеймера.
Науковці припускають, що існує кілька пояснень таких результатів, але контроль над усіма змінними факторами в медичних дослідженнях практично неможливий.
У статті для The Conversation післядипломний дослідник неврології в Університеті королеви Марії в Лондоні Авінаш Чандра пояснив:
«Одружені люди можуть отримувати діагноз раніше, адже їхні партнери частіше помічають проблеми з пам’яттю і наполягають на візиті до лікаря».
Однак це припущення не зовсім узгоджується з умовами дослідження, адже всі учасники щороку проходили огляди у лікаря, а симптоми деменції активно відстежувалися.
Чандра також звернув увагу на можливу нерепрезентативність вибірки — тобто те, що учасники дослідження могли не повністю відображати загальну популяцію.
З огляду на це, дослідник висунув гіпотезу:
«Скоріше за все, результати свідчать про складність впливу змін у сімейному статусі, життєвих переходів і вибору партнерства на здоров’я мозку».
Дослідники з Університету Флориди також зазначили, що зв’язки між різними типами відносин — шлюб, розлучення, вдівство, самотність — значно складніші, ніж просто поділ на «одружений» чи «неодружений». У науковій статті вони підкреслили, що це надає «глибшого розуміння, ніж простий бінарний підхід».
Іншими словами, хоча розлучення часто розглядається як стресова подія, воно може також приносити полегшення та щастя. Людина після розлучення може почуватися емоційно вільною, щасливою та більш спокійною, що позитивно впливає на загальне самопочуття і, як наслідок, на здоров’я мозку.
На завершення Чандра наголосив:
«Можливо, головне — не ваш офіційний статус, а те, наскільки підтриманими, емоційно пов’язаними та задоволеними ви себе почуваєте».
Для українців, які переживають соціальні та психологічні виклики, ці висновки є особливо актуальними. Вони підкреслюють важливість емоційного благополуччя, відчуття підтримки та внутрішнього балансу, незалежно від сімейного статусу.