Чи може успадковуватись агресія? Свіжий міні-серіал від HBO «Велика маленька брехня» з Ніколь Кідман, Різ Уізерспун і Шейлін Вудлі вельми оригінально обігрує цю тему. В даному випадку мова йде про неадекватну агресивну поведінку в середовищі безтурботних першокласників. Але фільм ніяк не можна назвати дитячим. Тому Ольга Маслова розбирається з темою агресивності в кіно по-своєму: по-дорослому професійно.
Питання наслідування різних складних поведінкових реакцій зараз активно обговорюється як на науковому, так і на побутовому рівні. Не дивно, що автори нового серіалу «Велика маленька брехня» підтримали тенденцію. Австралійський бестселер Ліани Моріарті про щасливих-нещасних багатих сім’ях екранізували в каліфорнійському Монтереї.
Велику частину часу ми спостерігаємо не за шкільним життям, а за серйозними проблемами дорослих, стурбованих сімейними і не тільки взаєминами. Глядачеві кілька разів натякають: загадкова ситуація в школі пов’язана з домашніми подіями, адже діти – відображення сім’ї і навіть ті, хто відчайдушно намагається не бути схожим на батьків, нікуди не дінуться.
Іронія, чорний гумор, сексуальне насильство, неврози, кошмари, скандали, труп, прихована і явна агресія – сімейне життя каліфорнійських домогосподарок як-то зовсім не благополучна. І нас цікавить чому.
Завжди агресивні і нещасні дорослі виховують таких дітей? Що перемагає: генетика чи обставини? І що взагалі на сьогодні відомо про спадкову агресію?
Погоджуся з українським генетиком Олександром Колядою: «У людини немає рис характеру, які б не мали генетичних компоненти. І немає рис характеру, які б на 100% визначалися генами. Кожна характеристика тіла і характеру (він 100% родом з мозку) має коефіцієнт успадкування. Це величина від 0 до 100%, що показує наскільки генетика пояснює варіацію цієї ознаки серед людей. Для антисоціальної поведінки вона – 42%».
Добре розкрита тема спадкування агресивної поведінки і тут
Щоб зрозуміти, як успадковується якась риса характеру, вчені спершу намагаються подивитися (якщо це можливо), що відбувається у тварин і порівняти сценарії розвитку ознаки у людських близнюків.
У випадку з агресією існує величезна кількість робіт про наслідування фізичної внутрішньовидової агресії у тварин, однак, форми агресії у людини часто надто складні і включають в тому числі психологічний компонент.
У віці 3-10 років коефіцієнт наслідування елементів агресивної поведінки склав від 0,51 до 0,72, а у дорослих близнюкових пар – від 0,37 до 0,57.
Серед механізмів, потенційно винних у надмірної агресії, вчені помітили збої в метаболізмі серотоніну, катехоламінів (дофаміну, норадреналіну, адреналіну), тестостерону. Зв’язок неадекватної агресії з особливостями генів, відповідальних за переробку так званих біогенних амінів (до яких відносяться і важливі нейромедіатори – речовини, що відповідають в тому числі за наш настрій), показаний досить переконливо. Тут – один із свіжих мета-аналізів по роль серотоніну.
Нещодавно в число генів потенційно пов’язаних з агресією внесли і групу «біологічних годин». Тим не менш, деякі дослідники застерігають від спроб прогнозувати ступінь агресивності дитини виходячи виключно з даних генетичного аналізу.
Складність вивчення агресії у людини пов’язана із неможливістю відрізнити її відтінки і форми. Межі між «хорошою» і «поганою» поведінкою складно визначити, адже деяка частка наполегливості і здатності до рішучих дій у ряді випадків розцінюється як позитивна риса, але перегини в тому ж напрямку поведінки вже будуть розцінюватися як агресія. Окремо треба обговорювати психологічне насильство, погрози (без дій) фізичного насильства, і здатність заподіювати біль представникам свого виду.
Питання настільки актуальне, що в квітні 2016 року весь номер журналу American Journal of Medical Genetics Part B: Neuropsychiatric Genetics був присвячений можливим причинам агресії.
Сьогодні прийнято вважати, що на ступінь агресивності людини впливають як комплексні генетичні фактори, особливості нейроендокринної регуляції (в тому числі – співвідношення гормонів і нейромедіаторів), так і соціально-психологічні, серед яких одна з найважливіших – обставини в сім’ї.
Повертаючись до серіалу «Велика маленька брехня» треба зауважити, що сценаристи, свідомо чи випадково підкреслили саме складність формування агресивної поведінки – необхідність враховувати і знання про схильність батьків, і поточну психосоціальну обстановку навколо дитини.