Коли мова заходить про вплив алкоголю на внутрішні органи, в першу чергу згадують про його токсичну дію на печінку. Статистика говорить, зокрема, про те, що у людей, що зловживають спиртними напоями, виникнення цирозу печінки спостерігається в сім разів частіше, ніж у непитущих.
Печінку недарма називають головною хімічною лабораторією нашого організму. За добу вона пропускає близько 720 літрів крові. Причому цей процес далеко не механічний: 300 мільярдів клітин печінки – гепатоцитів невпинно переробляють хімічну та біологічну “сировину”, трансформуючи одні речовини в інші. Тут, в клітинах печінки, знешкоджуються багато токсичні речовини, що утворюються в організмі або потрапляють в нього ззовні. Тут відбуваються основні хімічні перетворення складових елементів їжі; обробку печінковими ферментами, перш ніж потрапити в загальний кровотік, проходять всі речовини, які всмоктуються в кров зі шлунка і кишечника. Алкоголь не становить винятку: весь цикл його хімічних перетворень здійснюється за участю клітинних ферментів печінки. Але продукти розпаду алкоголю, що утворюються при його окисленні, втручаються в тонко збалансовані процеси обміну, що протікають в гепатоцитах, і порушують їх, зокрема грубо спотворюється жировий обмін.
З допомогою спеціальних методів дослідження вдалося встановити, що навіть одноразовий прийом значної дози спиртного веде до серйозних змін функції печінкових клітин. Правда, в здоровому організмі завдяки його високим компенсаторним можливостям ці порушення швидко усуваються. Але якщо людина випиває систематично, патологічні зміни набувають стійкий характер. І чим частіше і масовані атаки алкоголю, тим більша кількість гепатоцитів втягується в патологічний процес. Настає перша фаза алкогольного ураження печінки – ожиріння. Ожиріння печінкових клітин (жирова дистрофія) у людей, що пристрастилися до спиртного, спостерігається досить часто. Всі структурні компоненти – органели клітини – деформуються, цитоплазма майже цілком заповнюється жиром, ядро зміщується до периферії. Клітина збільшується в розмірах, але її корисна, робоча площа зменшується. Ожирілі гепатоцити не в змозі виконувати свої обов’язки. Якщо в початкових стадіях ураження печінки спостерігається підвищена активність алкогольдегідрогенази – основного ферменту, що розкладає алкоголь, то згодом настає її зниження, що пояснюється виснаженням клітин. У печінці не тільки погіршуються обмінні процеси, але і страждає її бар’єрна функція. Клініцистам відомі випадки, коли жирове переродження печінкових клітин ставало причиною раптової смерті.
Ожиріння печінки, як правило, супроводжується запальними процесами її тканини – створюється сприятливий фон для розвитку алкогольного гепатиту. З’являються тупі, болісні, ниючі болі в правому підребер’ї, нудота, блювота, рідкий стілець, відразу до їжі. На ранній стадії, коли запальний процес не зайшов надто далеко, вдається домогтися часткової, а іноді і повної нормалізації структури і функції органа (це в рівній мірі відноситься і до ожиріння). Важливу роль відіграє фактор часу: чим менше стаж зловживання алкоголем, тим більше надій на зцілення. Головне в тактиці боротьби з алкогольним гепатитом – усунення першопричини захворювання. Це означає категоричну відмову від спиртного, включаючи вино та пиво. Якщо ж людина продовжує (навіть зрідка і потрошку) випивати, клітини печінки, не витримуючи хронічної алкогольної інтоксикації, гинуть. Розвивається цироз печінки. Місце загиблих клітин займає сполучна тканина, печінка покривається рубцями. Сполучнотканинні тяжі деформують печінкові часточки, змінюється архітектоніка судинного русла, і пропускна здатність печінки зменшується. Кров починає застоюватися в кровоносних судинах шлунка, стравоходу, кишечника, підшлункової залози: створюються передумови для розриву стінок судин і внутрішніх кровотеч. Уражена цирозом печінка перестає бути «найвірнішим вартовим організму».
Різко падає її функціональний потенціал, що веде до різних патологічних змін обміну речовин, травлення, кровообігу, бо ці складні процеси життєдіяльності організму знаходяться в прямій залежності від діяльності печінки. Дослідження показали, що при ураженні печінки цирозом порушується білковий обмін, і це самим несприятливим чином позначається на складі крові. Знижуються захисні сили організму, і зростає його сприйнятливість до різних захворювань. Страждає і вуглеводний обмін, у зв’язку з чим підвищується рівень цукру в крові, менше утворюється глікогену в печінці, утрудняється засвоєння вуглеводів тканинами організму.
Відомо, що печінка грає важливу роль в регуляції згортання і антизсідальної систем крові. У алкоголіків порушення рівноваги цих систем виражається по-різному: в одних легко виникають кровотечі, в інших – тромби, що призводить до закупорки кровоносних судин. Дослідження останніх років дозволяють простежити прямий зв’язок між необільнимі, але систематичними випивками і ураженням печінки. Численні дані свідчать: жирова дистрофія печінки розвивається в середньому через 5-10 років зловживання алкоголем, цироз – через 15-20 років. Над цим варто замислитися …