Страх є природною захисною реакцією організму. З точки зору психології, страх – це негативно забарвлений емоційний процес.
Повноцінне життя людини пов’язане з переживанням великого спектру емоцій і почуттів, зокрема страху. Емоції є однією з форм пізнання, оцінки та відображення навколишнього світу.
Страх – це одна з найбільш сильних емоцій, яка з’являється при виникненні небезпеки для життя людини. Ця вітальна (тобто пов’язана з виживанням) емоція потрібна людям для того, щоб захищати від загроз і допомагати піти від них, при цьому вона спрямована на джерело реально існуючої або уявної небезпеки. Страх, як базова емоція, мобілізує організм для здійснення уникаючої поведінки; він залежить від безлічі внутрішніх і зовнішніх, вроджених і набутих причин. Грунтується страх на інстинкті самозбереження, проте, сильний і тривалий його вплив негативний.
Підставою виникнення страху може стати невідомість. Також трапляється, що людина не розуміє, чого конкретно вона боїться. Крім того, страх однієї людини має вплив на оточуючих і може передаватися іншим людям. Таке явище зазвичай спостерігається в екстремальних ситуаціях, коли почуття страху охоплює натовп.
Страх є однією з найважливіших реакцією для виживання, з якої народжується людина. У формуванні цієї емоції основну роль грає мигдалеподібне тіло (мигдалина) – підкіркова структура головного мозку. Мигдалина є частиною лімбічної системи і розташована всередині скроневої частки головного мозку. У головному мозку знаходиться два мигдалеподібних тіла – по одному в кожній півкулі. Відомо, що у пацієнтів, мигдалини мозку яких виявляються зруйнованими внаслідок рідкісного генетичного захворювання Урбаха-Віте, спостерігається повна відсутність страху.
Під впливом певних подразників, як правило, становлять загрозу для індивіда, в організмі починають інтенсивно вироблятися різні біологічно активні речовини. Ці речовини зумовлюють внутрішні і зовнішні прояви страху.
Зовнішні прояви представлені мімікою, жестами, видом людини. Внутрішні прояви – це фізіологічні процеси, які протікають в організмі при відчутті страху. Внутрішні прояви включають почастішання пульсу, посилене серцебиття, зміна артеріального тиску (підвищення або падіння), посилення потовиділення, блідість, похолодання шкірних покривів. При цьому також змінюється склад крові – відбувається викид гормонів, зокрема адреналіну.
Залежно від інтенсивності страху, переживання знаходяться в діапазоні від побоювання до жаху, також включає переляк, боязнь. Якщо джерело небезпеки не є визначеним або усвідомленим, такий стан називається тривогою. Якщо внаслідок сильного страху розвивається стан афекту, у людини може виникати паніка, заціпеніння, втеча, захисна агресія.
Страх проявляється в передчутті загрозливих дій, подій, у відчутті внутрішньої напруженості, очікуванні небезпеки для здоров’я, життя, соціального благополуччя. Патологічними називаються страхи, які не мають психологічної обгрунтованості; для них характерна зайва інтенсивність, тривалість, а також невідповідність їх сили і причини, що спровокувала. Залежно від часу виникнення, механізмів, особливостей виявлення розрізняють кілька видів страху.
Фобія є сильно виражений нав’язливий завзятий страх, який загострюється в певній ситуації і не піддається повному логічному поясненню. Внаслідок появи фобії людина починає боятися і, відповідно, ухилятися від певних об’єктів, ситуацій, видів діяльності. Наприклад, при клаустрофобії (боязнь закритих просторів) люди бояться знаходитися в закритому ліфті, тому користуються виключно сходами. Фобію можна відносно легко вилікувати на початку її появи, однак при несвоєчасному лікуванні вона може закріпитися і з часом посилитися.
Нічні страхи з’являються при різкому пробудженні від нічного кошмару, свідомість при цьому ще перебуває в просоночном стані. Найчастіше нічні страхи спостерігаються у дітей. При нічному страху вони тремтять, плачуть, кричать, а на ранок вже нічого не пам’ятають про те, що трапилося.
Недиференційовані страхи є безпредметними, супроводжуються соматовегетативною симптоматикою. Трапляються нав’язливі страхи зазвичай при гіпоталамічних кризах.
Таким чином, людина відчуває страх, так як в нормі він обгрунтований і, отже, служить біологічному і соціальному виживанню індивіда. Однак страх може приймати патологічні форми, які вимагають лікарської допомоги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ІНСЕКТОФОБІЯ – БОЯЗНЬ КОМАХ