У США розгорівся скандал через розділення нелегальних мігрантів та їх дітей. За 6 тижнів сталося близько 2 тисяч таких випадків. Американське суспільство визнало це негуманним, і Дональд Трамп підписав закон про заборону поділу сімей.
Однак проблема на цьому не вичерпується: не тільки біженцям доводиться залишати своїх нащадків. Відрядження, відпустка, розлучення, бажання пожити «власним життям» – іноді ми добровільно поділяємо власну сім’ю з причин куди менш серйозних, ніж перехід американського кордону. Що ж відбувається з дитиною? Вчені вироблять 3 стадії реакції на розлуку:
Це стадія гострого горя, яка триває від декількох годин до тижня. Дитина намагається повернути батьків всіма способами: плаче, кричить, відкидає інших людей. Рідше – навпаки, відчайдушно горнеться до няні.
Малюк втрачає надію на повернення близьких йому людей. Веде себе пасивно і мляво, може монотонно плакати. Починає звертати увагу на оточуючих.
Дитина починає приймати турботу, їжу та іграшки. Вона спілкується і може навіть посміхатися людині, яка за нею доглядає.
Можна подумати, що малюк заспокоюється і повертається до свого звичайного життя, але це не так. Відомий англійський психоаналітик Джон Боулбі вважає, що дитина починає прив’язуватися до людей, які її оточують. І якщо вони після приїзду батьків вони її залишають, досвід втрати повторюється. Ось до яких проблем це може привести:
Поруч з мамою і татом дитина вчиться реагувати на стрес, керувати власними емоціями, спілкуватися і т. д. Дослідження показують, що зникнення батьків прискорює дозрівання мозку. Це призводить до психологічних проблем у майбутньому.
Наприклад, у дитини може сформуватися неправильна реакція на небезпеку. Люди вміють адаптуватися і переставати боятися те, що в минулому вважали страшним. У малюка після розлуки ця здатність може страждати: вона і в більш дорослому віці буде боятися темряви і клоунів.
Якщо батьки поруч, у дитини формується почуття безпеки і довіри до навколишнього світу. Такі діти вже в ранньому віці проявляють товариськість і кмітливість.
Якщо ж мама з татом турбуються про своє чадо лише частково, його емоційний розвиток може піти по двох шляхах: або він буде вимагати більшої уваги з боку дорослих, або перестане в ньому потребувати. У будь-якому випадку поведінка буде нестійкою і суперечливою.
Через розлуки у дитини починають вироблятися гормони стресу: кортизол, адреналін і норадреналін. Коли це триває надто довго, захист організму починає слабшати. Через це підвищується ризик розвитку хвороб.
Джейсек Деб’єк, доцент кафедри психіатрії Мічиганського університету, пише, що діти справляються з відлученням по-різному: у одних в майбутньому не буде ніякого психіатричного діагнозу, а у інших розвинуться серйозні розлади. Травма може позначитися на навчанні, кар’єрі та особистому житті. А ще збільшується ймовірність зловживання наркотиками.