Колись хліб врятував людство від голодної смерті і століттями був незамінною їжею. Але сьогодні все більше людей відмовляється від нього, тому що для їх організму хліб — справжня отрута.
У дорогих магазинах все частіше можна побачити продукти з яскравою позначкою «Без глютену». У іноземного слова є не дуже милозвучний український аналог — клейковина, і до недавнього часу цей термін був знайомий хіба що технологам харчової промисловості. Клейковина — це не речовина, а ціла група білків, які виробляють злакові, і саме завдяки їм тісто виходить еластичним і добре піднімається.
У безумовно корисного для пекарів глютену є одна неприємна властивість: в організмі деяких людей він веде себе як агресор, пошкоджуючи ворсинки тонкого кишечника. Через це поживні речовини не можуть нормально всмоктуватися, людина втрачає вагу, стає млявим, у неї постійно роздутий живіт і порушений стілець. Такий стан називається целіакія, або непереносимість глютену.
Це не нова хвороба: вперше симптоми целіакії описав давньоримський лікар і філософ Аретей з Кападокії в I столітті нашої ери. Але до середини XX століття медики не знали, що хворі не можуть засвоювати поживні речовини через реакцію на клейковину, і пацієнти болісно вмирали від виснаження незрозумілої природи.
«Про те, що причина целіакії — вживання хліба, здогадався під час Другої світової війни голландський педіатр Віллем-Карл Дік, — розповів почесний професор Московського клінічного наукового центру, завідувач відділенням патології кишечника, Асфольд Парфьонов. — Він помітив, що, коли німці окупували Голландію, кількість дітей, хворих на целіакію, різко зменшилася. Після звільнення країни, коли люди знову стали нормально харчуватися, хворих стало стільки ж, скільки і раніше. І Діку прийшла думка, що симптоми провокує саме хліб. Це було одне з найбільших відкриттів у медицині XX століття».
За 70 років целіакія перестала вважатися загадковою екзотикою — більше того, виявилося, що ця хвороба зустрічається досить часто. «В останньому керівництві міжнародної гастроентерологічної організації вказується, що поширеність целіакії зростає, — каже гастроентеролог, лікар вищої категорії Ігор Добрицин. — У США і Європі вона діагностується приблизно у кожного сотого дорослого». Кілька десятиліть тому хворих було набагато менше — в першу чергу тому, що лікарі не вміли як слід виявляти целіакію. Як пояснює Добрицин, зараз з’явилися нові, набагато більш чутливі серологічні маркери, тому хворобу «ловлять» частіше.
Ще одна причина того, що целіакія стала більш поширена — зміна дієти. Сьогодні люди їдять величезну кількість «складних» продуктів: всілякі соуси, ковбаси, кондитерські вироби та інші. Дуже часто в них додають борошно або крохмаль, які забезпечують структуру і щільність. Так що тепер глютен можна знайти навіть у їжі, яка зовсім не схожа на хліб. Наприклад, зовсім недавно з’ясувалося, що клейковина є у багатьох пробіотиках — навіть тих, які позначені відміткою «Без глютену». Ефективність пробіотиків не доведена, але багато людей, у яких щось не так з травленням, наполегливо приймають їх. При тому що загадкові проблеми з кишечником цілком можуть викликатися целіакію.
У всіх м’ясних напівфабрикатах глютену дуже багато. Як і в більшості інших сильно оброблених продуктах.
«Целіакія — спадкове захворювання, але механізм запалення при целіакії, по суті, алергічний. Це аутоімунна реакція на продукт переробки сенсибілізуючого агента — глютену. Тому чим більше люди вживають злакові, тим частіше проявляється хвороба», — пояснює Добрицин. Причому стає більше не тільки випадків істинної целіакії, але ще і так званої нецеліакійної глютен-чутливості. У цьому випадку пацієнтам стає погано, якщо вони з’їдять продукти, що містять злаки, але характерної серологічної картини при аналізах немає».
Але навіть сьогодні діагностувати целіакію не так-то просто: часто вона вимагає від лікаря навичок доктора Хауса. «На одного пацієнта з класичною целіакією припадає десять, у яких хвороба протікає без типових кишкових проявів, — розповідає Він. — Пацієнти приходять зі скаргами на залізодефіцит, незрозуміле підвищення печінкових ферментів, навіть на епілепсію — непереносимість глютену може проявлятися навіть у неврологічних порушеннях. Часто стають ламкими кістки: у людини один перелом, другий, третій — треба перевірятися на целіакію, а лікарю це і в голову не приходить».
Навіть зараз лікарі дуже часто не можуть правильно поставити діагноз при целіакії, тому що хвороба маскується під всілякі захворювання, часто не пов’язані з травленням.
Для того, щоб остаточно встановити діагноз, потрібно здати аналізи, зробити біопсію, а в деяких випадках — провести генотипування. Поєднання характерної картини ураження кишечника з одним з патологічних варіантів гена HLA-DQ (HLA-DQ2 і HLA-DQ8) вказує на «справжню» целіакію. Гени HLA-DQ кодують рецептори, які пов’язують чужорідні речовини — наприклад глікопротеїн гліадин, який міститься в злаках – і «висувають» їх клітинам імунної системи. Варіанти рецепторів, що кодуються HLA-DQ2 і HLA-DQ8, пов’язують гліадин занадто міцно, ця дивина насторожує імунні клітини, і вони запускають запальну реакцію. Шалена атака на гліадин пошкоджує власні клітини.
Багато хворих і зовсім не йдуть до лікаря, навіть якщо у них целіакія проявляє себе цілком типово. «Люди думають: «У мене здуття, і у всіх здуття, це нестрашно», — і не йдуть обстежуватися. При цьому нелікована целіакія може трансформуватися в лімфому тонкої кишки. Її частота у хворих з целіакією в чотири рази вище, ніж у людей без глютенової непереносимості», — говорить Добрицин.
Є й інша крайність: у деяких колах целіакія стала ледь не «модною» хворобою. Люди самі ставлять собі діагноз, намагаються не їсти продукти з глютеном і їм навіть стає краще, але це зовсім не означає, що у людини є целіакія. «Хліб містить вуглеводи різного ступеня засвоюваності, які складаються в конкурентному зв’язку з мікробами. Якщо у людини дисбактеріоз, занадто багато «непотрібних» мікроорганізмів, вони накидаються на всі вуглеводи, активно розмножуються, в результаті — здуття живота. Тому якщо перестати їсти хліб, людина почуває себе краще», — пояснює Він.
Глютен додають в йогурти і в дитячі молочні суміші, тому для дітей з целіакією штучне вигодовування часто неможливо.
Самолікування здорово ускладнює роботу лікарям. У людини на безглютеновій дієті складніше діагностувати хворобу, і вона роками може залишитися невиявленою. При цьому повністю виключити глютен з раціону дуже складно, так що деградація кишки потихеньку триває. До пори до часу ураження кишечника явно не проявляється, але в один «прекрасний» день у пацієнта може, наприклад, відкритися виразка, говорить Парфьонов. Не кажучи вже про лімфому.
Нарешті, безглютенова дієта зовсім не корисна, хоча любителі всього «натурального» і «органічного» впевнені в зворотному. Без продуктів з глютеном дуже складно дотримуватися правильного балансу білків, жирів і вуглеводів, попереджає Парфьонов, враховуючи, що клейковина зараз є майже у всій «базовій» їжі. Крім того, в Україні поки ще в принципі складно знайти безглютенові продукти. У центрі великого міста при ретельному плануванні меню цю задачу так-сяк можна вирішити (хоча і за великі гроші). Але варто виїхати трохи подалі або хоча б просто піти в ресторан, і уникнути зустрічі з глютеном можна, тільки залишившись голодним.
Джерело:
Авторка: Ірина Якутенко
Джерело: chrdk.ru