Лікування гельмінтозів – як правило, багатостадійний процес, при якому використовуються як фармакологічні препарати, так і лікарські рослини.
Гельмінтози (або глистні інвазії) – це надзвичайно поширені захворювання, які зустрічаються повсюдно, навіть у країнах з високою гігієнічної культурою. Згідно з даними Всесвітньої Організації Охорони здоров’я щороку глистами заражається більше мільярда людей по всій планеті.
Ці паразити живуть скрізь: у воді, грунті, повітрі, рослинах, тварин і в людях. Тому убезпечити себе від глистної інфекції практично неможливо. Варто тільки з’їсти заражену їжу, і глисти вже стають мешканцями і вашого організму.
Розмножуються ці паразити з дуже великою швидкістю. Наприклад, плодючість самки аскариди (круглий хробак) може скласти більше 200 тисяч яєць на добу!
Найчастіше метом постійного проживання глистів є кишечник. Однак паразити розносяться з потоком крові і можуть осідати в серці, м’язах, суглобах, нирках і печінці, очах, а також циркулювати в кров’яному руслі.
Прикріплюються глисти до органів за допомогою спеціальних утворень: присосок, крючковидних виростів і шипів.
На жаль, специфічної симптоматики, яка б вказувала на наявність паразитарної інфекції, не існує. У хворих гельмінтозами можуть бути найрізноманітніші симптоми, які притаманні популярним захворюваннням. Це і шлунково-кишкові розлади (запори, діарея, метеоризм), алергія, нервові порушення, гострі респіраторні інфекції та багато інших захворювань. Звичайно ж, відсутність об’єктивних скарг доставляє певні складності в постановці діагнозу. Нерідко пацієнт звертається до терапевта, і лікар призначає лікування для придушення хворобливих симптомів. І тільки після того, як лікування виявиться неефективним, можна запідозрити глистную інвазію. Для підтвердження цього діагнозу проводять низку досліджень.
Один з основних методів діагностики гельмінтозу є мікроскопічне дослідження калу. Однак якщо хробаки не відклали яєць, то виявити їх не вдасться. У такому разі проводять серію досліджень (іноді до 10), чекаючи позитивного результату. Крім того, мікроскопічне дослідження калу багато в чому залежить від досвіду і сумлінності лаборанта, що приносить вагому похибку у результати. Найчастіше точність такого методу дослідження не перевищує 20%.
Набагато більш точним методом діагностики є імуноферментний аналіз. Метод високочутливий, дає можливість визначити вид паразита і їх кількість. На сьогоднішній день точність імуноферментного аналізу становить 95%.
Прогресивним методом дослідження є вегетативно-резонансне тестування. Суть методу заснована на реєстрації частоти коливання, випромінюваного організмом людини. Якщо в ході обстеження будуть зафіксовані частоти, властиві гельмінтам, то це вказує на наявність інвазії.
Лікування гельмінтозу є комплексним, і, як правило, проводиться в кілька стадій. Лікувальні заходи в чому залежать від типу глистів, їх локалізації, інтенсивності інфекційного процесу та його тривалості.
Починати лікування гельмінтозу можна тільки після позитивних результатів діагностики. На першому етапі проводиться підготовчий етап, під час якого організм готують до виведення паразитів. Для цих цілей пацієнтові призначається прийом деяких рослинних масел (наприклад, гарбузова, лляна) і препаратів, які сприяють виведенню токсичних речовин, що виділяються глистами.
Друга стадія лікування – це застосування спеціальних протигельмінтних засобів. Залежно від класу паразитуючих глистів, застосовують протинематодозні, протитрематодозні і протицестодозні медикаменти. Також існують спеціальні протиглисні препарати, які застосовуються для лікування позакишкових глистових інвазій. За хімічною структурою протиглисні препарати – це похідні таких речовин, як нафтамон, левамізол, мебендазол, пірантел, піперазин, празиквантел та інших. Вищезазначені речовини проникають в організм гельмінта і порушують у ньому найважливіші процеси життєдіяльності, що в кінцевому підсумку призводить до загибелі паразита.
І, нарешті, третій етап – це відновна терапія, при якій призначаються препарати, що відновлюють функції органів травлення, нирок, печінки, серцево-судинної системи та інших систем. Також проводяться лікувальні заходи з відновлення обмінних процесів і захисних властивостей організму.
У лікування гельмінтозів ефективні і засоби народної медицини. Відомо, що деякі рослини мають виражену глистогінну дію. До них відносяться оман, береза, валеріана, часник, звіробій, евкаліпт, пижмо та інші лікарські рослини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ГЛИСТИ: СИМПТОМИ