Індолентні лімфоми характеризуються повільним прогресуванням, що дозволяє в деяких випадках не застосовувати лікування на початкових стадіях.
Лімфоми – це злоякісні новоутворення лімфоїдної тканини, яких відносять до групи гематологічних захворювань. Хвороба характеризується збільшенням лімфатичних вузлів, а також ураженням різних внутрішніх органів, в яких може відбуватися процес безконтрольного накопичення злоякісних лімфоцитів.
Серед усього розмаїття лімфом виділяють лімфому Ходжкіна (лімфогранулематоз) і, так звані, неходжкінські лімфоми – група з більш, ніж тридцяти родинних хвороб, які не мають ознак Ходжкінской лімфоми.
У свою чергу серед неходжкінських лімфом розрізняють індолентні лімфоми – повільно прогресуючі пухлини, які володіють специфічними клінічними особливостями. На сьогоднішній день до індолентних неходжкінських лімфом відносять В-клітинні лімфоми (фолікулярна, лімфоцитарна, лімфома маргінальної зони селезінки) і Т-клітинні лімфоми (грибоподібний мікоз, анапластична великоклітинна лімфома). Як правило, лікування індолентних лімфоми характеризується сприятливим прогнозом. Через клінічні відмінності при різних видах таких захворювань може знадобитися різне лікування.
Т-клітинні лімфоми шкіри – група захворювань, що характеризуються проліферацією Т-лімфоцитів в шкірному покриві. Найпоширенішим типом Т-клітинної лімфоми шкіри є грибоподібний мікоз, який може протікати в декількох формах: класична, ерітродермічна і обезголовлена. У свою чергу, кожна з вищезазначених форм може протікати з різним ступенем злоякісності. Високим рівнем злоякісності характеризується обезголовлена форма грибоподібного мікозу. Класична форма грибоподібного мікозу має низький або середній рівень злоякісності. При початкових стадіях захворювання важко піддається діагностиці, так як недуга може виявлятися лише незначними висипаннями на шкірі, або нагадувати за характером екзему, себорейний дерматит або бляшковий парапсоріаз.
Лікування індолентних форм неходжкінських лімфом може разюче відрізнятися залежно від стадії захворювання та інших характеристик. Часто, за відсутності симптомів захворювання, лікар вдається до, так званої, вичікувальної тактики, коли початок терапії відкладається на невизначений час. При цьому пацієнту необхідно регулярно обстежуватися у лікаря, щоб відстежувати перебіг захворювання.
Деякі підтипи індолентних неходжкінських лімфом, навпаки, вимагають агресивної тактики лікування. У разі прийняття термінових заходів, як правило, призначається курс хіміотерапії, що складається, зазвичай, з декількох препаратів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЛІМФОМА МАРГІНАЛЬНОЇ ЗОНИ СЕЛЕЗІНКИ