У критичних ситуаціях в організмі людини відбувається мобілізація резервних сил, завдяки чому вона здатна зробити неймовірне.
Для кожного з нас Свято Перемоги 9 травня – особлива дата. У цей день остаточно і безповоротно була зломлена фашистська чума, що нависла над усією Європою. У численних битвах радянська армія, на жаль, втратила мільйони солдатів. Багато хто так і не повернулися з фронтів, а кількість тих, у кого досі в пам’яті жахи Другої Світової Війни, з кожним роком стає все менше.
У 1941 році на війну пішло майже все чоловіче населення, серед яких було і багато неповнолітніх. Воювати доводилося в настільки екстремальних умовах, що сучасна людина захоплюється витримкою і героїзмом своїх батьків і дідів. Що ж дозволило солдатам виживати в таких, здавалося б, нестерпних для життя умовах? У цій статті ми не будемо говорити про пориви та громадянський обов’язок солдатів, що допомагали їм вести боротьбу на полях битв. Давайте спробуємо розібратися в біологічній інтерпретації надможливостей людини.
Отже, людина потрапляє в критичну ситуацію, неважливо якого характеру. Що ж відбувається з його організмом, коли постає питання про життя і смерть? Перше, що відчуває людина, потрапляючи в таке положення – це страх. Це цілком природна захисна реакція організму, яка запускає цілий каскад гормональних перебудов, роблячи людину фізично сильнішою і витривалішою. Спочатку стрес дратує гіпоталамус (відділ проміжного мозку), який є основним «диригентом» ендокринної системи людини. Саме від діяльності гіпоталамуса залежить, яку кількість того чи іншого гормону надійде в кров для здійснення своїх безпосередніх функцій.
Після того, як гіпоталамус сприйняв сигнал небезпеки, він починає виділяти специфічні сигнальні молекули, які з потоком крові потрапляють в надниркові залози, провокуючи в них продукцію гормонів адреналіну і норадреналіну – основних гормонах, які допомагають людині справитися в критичних ситуаціях. Консолідована дія цих гормонів призводить до підвищення пульсу, почастішання дихання, зниження рівня травної активності, розширенню зіниць і підвищення м’язової активності. Саме в цей період і відбувається мобілізація резервів людського організму, і майже на інстинктивному рівні людина приймає рішення: «бий або біжи». Звичайно ж, тут все відносно, хоча в переважній більшості випадків саме серед цих двох варіантів і вибирає людина.
Такий же механізм спрацьовує і на війні, особливо під час першого бою недосвідченого солдата. Нерідко під час війни солдати з пораненнями вибиралися з лісів і виживали, перебуваючи у відкритому морі без води та їжі. Воля до життя робить з людини «суперлюдину». Організм стає більш стійким до холоду, спеки, голоду, жадоби та іншим смертельним небезпекам. У цій час значно загострюється діяльність розумового апарату, і всі дії людини направляються тільки на збереження власного життя.
Критичні ситуації переслідували людину з незапам’ятних часів. Первісні люди билися зі звірами, і нерідко в цій сутичці видобутком ставала саме людина. Еволюційно в кожному живому організмі закладено сценарій подій, який відтворюється, як тільки людина піддається небезпеці. Тому в надможливостей людини немає нічого дивного. Це генетично запрограмована функція, завдяки якій людина адаптується в екстремальних умовах.
Експериментальним шляхом фізіологами було підраховано, що власними зусиллями людина здатна витратити не більше 60-70% своєї м’язової енергії, а все інше може бути витрачено тільки за надзвичайних обставин, коли в організмі відбудуться відповідні гормональні перебудови.
Цікавий випадок стався під час Великої Вітчизняної війни. При обороні Севастополя кілька солдатів змогли закотити на Сапун-гору дуже важке знаряддя. Однак, коли бій закінчився, то значно більше число бійців не змогли навіть зрушити його з місця.
