Часто обструкція бронхів виникає у маленьких дітей на тлі запальних захворювань дихальних шляхів.
Обструкція бронхів являє собою клінічний синдром, який виникає внаслідок порушення прохідності бронхіального дерева. У генезі даної патології можуть лежати найрізноманітніші патогенетичні механізми. Обструкція бронхів може бути викликана надмірним скупченням секрету, потовщенням або набряком стінок бронхів, спазмом бронха, попаданням в просвіт бронхів чужорідних тіл і іншими причинами. Як правило, бронхообструктивний синдром розвивається внаслідок дистрофічних і дегенеративних змін в бронхах. Закупорка бронха також може бути обумовлена і вираженими запальними процесами.
Провідним симптомом обструкції бронхів є задишка, яка виникає через обмеження потоку повітря в легенях.
Найчастіше обструктивний синдром виникає на тлі гострих респіраторних інфекцій, що протікають з ускладненнями (грип, парагрип, аденовірус та інші).
Нерідко захворювання бронхів (у тому числі і їх обструкцію) діагностують у дітей перших трьох років життя. У першу чергу це пов’язано з анатомічними особливостями дихальної системи немовлят. Трубчасті просвіти бронхів у таких малюків дуже вузькі, що робить їх схильними закупорці. Крім того, у дітей ще не до кінця сформована імунна система, тому запальні захворювання дихальної системи в цьому віці протікають важче, ніж у дорослих.
Обструкція бронхів може виникати на тлі різних інфекційно-запальних та алергічних захворювань, таких як бронхіт, пневмонія, астма. У рідкісних випадках закупорка бронхів свідчить про такі серйозні захворювання, як туберкульоз легенів або муковісцидоз.
Для дорослого населення серйозним негативним фактором може стати куріння. При тривалому впливі тютюнового диму в організмі порушується процес синтезу антитіл, що призводить до ослаблення імунної системи. До того ж, курці піддають легені постійному подразненню, що підвищує вірогідність ускладнень при запальних захворюваннях дихальних шляхів.
Несприятливим фактором також є і навколишнє середовище. Забрудненість атмосфери сірчистим газом, фосгеном, парами кислот, аміаком і хлором негативно відбивається на стані бронхів, сприяючи розвитку в них запальних процесів.
Лікування бронхообструктивного синдрому повинно бути спрямоване на усунення причини захворювання, що призвило до закупорки бронхів.
Нерідко бронхіальна обструкція вимагає надання невідкладної допомоги. Для поліпшення прохідності бронхів застосовується бронхолітична терапія, при якій найчастіше використовуються бета-агоністи короткої дії (спазмолітичні бронхорозширюючі засоби). При тяжкому перебігу захворювання з вираженою дихальною недостатністю доцільно застосування місцевих інгаляційних кортикостероїдів.
Застосування антибіотиків при обструкції бронхів повинно здійснюватися тільки за показаннями. Лікар підбирає антибіотик (або групу антибіотиків) залежно від патогенного збудника та стану хворого.
Для поліпшення дренажної функції бронхів призначаються відхаркувальні препарати, найчастіше на основі рослинної сировини. Для цих цілей ось вже більше 60 років як застосовуються препарати на основі екстракту плюща. Ця рослина протягом багатьох століть застосовується в медицині як противокашлевий засіб. Лікувальні властивості плюща вивчалися в 40-х роках минулого століття в лабораторії німецького фармацевта Карла Енгельгарда. Вченим вдалося виявити в екстракті плюща глікозидні сапоніни. Ці речовини володіють вираженими протикашльовими, протимікробними, відхаркувальними і спазмолітичними властивостями, що особливо важливо при обструктивному синдромі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ОБСТРУКТИВНИЙ БРОНХІТ