Лікування діареї завжди повинно бути спрямоване на усунення її причини. Якщо понос триває кілька днів – зверніться до лікаря.
Діарея (пронос) – це прискорена дефекація (більше 2 разів на добу) рідким стільцем, яка розвивається через посиленe перистальтикe кишечника, в силу чого калові маси проходять по ньому швидше. Рідкий або кашкоподібнbq стілець виникає через порушення всмоктування води в товстому кишечнику. Крім того, при проносі виділяється значна кількість запального секрету або транссудату. У більшості випадків пронос вказує на наявність гострого або хронічного коліту, ентериту, а також на можливе харчове отруєння.
Залежно від першопричини, проноси бувають різними:
У дітей частою причиною діареї є вірусна інфекція, а саме – зараження ротавірусом. У більшості випадків ротавірусна інфекція відзначається у дітей до 2-х років. Іноді відзначаються епідемічні спалахи ротавірусної інфекції, особливо в зимовий період. Пронос вірусної етіології, зазвичай, починається гостро. Хворого турбує блювота, головні болі, лихоманка, міалгія, та інші прояви, характерні для інфекційних процесів. При цьому, як правило, хворий втрачає багато рідини, і в деяких випадках дегідратація може досягати показників, що загрожують життю людини. У дорослих причиною гострої діареї можуть стати РНК-містячі норовіруси, які в 90% випадків є причиною епідемічних спалахів шлунково-кишкових захворювань.
Частота дефекації і характеристики стільця бувають різними залежно від причинного захворювання. Наприклад, при дизентерії консистенція стільця спочатку щільна, а потім стає рідкою з появою слизу і крові. У разі амебіазу стілець, як правило, містить велику кількість склоподібного слизу з домішками крові.
Часто проноси супроводжуються болем у животі, бурчанням і здуттям. Якщо понос протікає в легкій формі і триває недовго (кілька днів), то це не приносить відчутної шкоди організму. У той же час при тривалих проносах організм втрачає безліч біологічно-активних речовин, вітамінів, мінералів і мікроелементів, що з часом призводить до серйозних змін в органах.
Для того щоб встановити причину поносу, необхідно провести копрологічне і бактеріологічне дослідження. Якщо протягом декількох тижнів пацієнт приймав антибіотики, то потрібно провести тест на наявність у калі клостридій.
У рідкісних випадках проводиться дослідження калу на наявність в ньому вірусних частинок. При хронічних формах діареї може проводитися і рентгенологічне дослідження кишечника, ендоскопія і біопсія.
Якщо протягом декількох днів діарея не проходить, то потрібно обов’язково звернутися до лікаря, так як наслідки тривалого проносу можуть бути дуже серйозними, особливо у дітей.
У першу чергу лікування має бути спрямоване не на купірування симптому, а на усунення його причини. При інфекційних проносах призначається спеціальна дієта з обмеженням вуглеводів і тугоплавких тваринних жирів, а також частим харчуванням невеликими порціями. При цьому можуть призначатися сорбенти для якнайшвидшого виведення токсичних речовин.
При гіповітамінозах призначається курс вітамінотерапії, а якщо діарея виникла внаслідок секреторної недостатності підшлункової залози, то призначаються спеціальні ферментні препарати.
При проносах, обумовлених дисбактеріозом, першочерговим завданням є відновлення кишкової мікрофлори за допомогою пробіотиків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЛІКИ ВІД ДІАРЕЇ