Захворювання печінки щороку забирають життя близько 4% населення світу, і кількість таких випадків продовжує зростати. Однією з головних причин є метаболічна стеатозна хвороба печінки (MASLD) — колишня неалкогольна жирова хвороба печінки (NAFLD). Вона розвивається через накопичення жиру в клітинах органу, що спричиняє запалення, рубцювання тканин і, зрештою, може призвести до цирозу, раку чи печінкової недостатності.
Окрім способу життя, на стан печінки впливають і зовнішні фактори довкілля — зокрема, забруднення повітря, важкі метали та хімічні сполуки, з якими людина стикається щодня. І нове дослідження, опубліковане у журналі Liver International, вказує на один із таких небезпечних агентів — тетрахлоретилен (PCE), хімічну речовину, що широко застосовується у хімчистках і побутовій продукції.
Науковці з Університету Південної Каліфорнії з’ясували, що контакт із PCE може утричі підвищити ризик розвитку фіброзу печінки.
PCE — це розчинник, який активно використовується у промисловості та побуті. Його можна знайти у:
Хоча PCE ефективно видаляє бруд і жир, при вдиханні або потраплянні в організм він може накопичуватися в тканинах і спричиняти токсичну дію.
Учені проаналізували дані понад 1 600 дорослих американців із Національного обстеження здоров’я та харчування (NHANES) за 2017–2020 роки. Вони вимірювали рівень PCE у крові та відстежували, у кого з учасників розвинувся фіброз печінки.
Результати виявилися тривожними:
«Фіброз печінки — головний показник ризику смерті від захворювань печінки. Чим більше ураження, тим вищий ризик летального наслідку», — пояснює керівник дослідження доктор Браян Лі, гепатолог і спеціаліст із трансплантації печінки в Медичному центрі Університету Південної Каліфорнії.
Коли PCE потрапляє в організм, він метаболізується в печінці. Продукти його розщеплення взаємодіють із клітинними мембранами, руйнуючи жири, що захищають клітини. Це запускає ланцюгову реакцію запалення, яке поступово перетворюється на рубцювання — тобто фіброз.
Більше того, вчені виявили: кожен додатковий нанограм PCE на мілілітр крові збільшував ризик значного фіброзу печінки у п’ять разів.
«Це чіткий доказ дозозалежного ефекту, — наголошує доктор Лі. — Чим більша концентрація PCE, тим вищий ризик фіброзу. Це вказує на те, що PCE дійсно спричиняє ураження печінки, а не просто пов’язаний із ним випадково».
За словами Лі, у світі фіксується зростання кількості захворювань печінки, і важливо розуміти не лише класичні чинники ризику — алкоголь, діабет, ожиріння, — а й вплив навколишнього середовища.
«Лікарі мають запитувати пацієнтів про потенційний контакт із токсичними речовинами, а державні політики — вживати заходів для захисту населення від шкідливих хімікатів», — каже він.
Окрім печінкових уражень, попередні дослідження пов’язували PCE із проблемами нирок, нейротоксичністю, а також підвищеним ризиком розвитку раку сечового міхура та неходжкінської лімфоми.
Доктор Лі Пенг, керівник відділу гастроентерології та гепатології в Медичному центрі Джерсі Шор (США), підтверджує: галогеновані вуглеводні, до яких належить PCE, відомі як потужні токсини для печінки.
«Це не новина для медицини. Ще раніше було доведено, що подібні сполуки, як-от тетрахлорид вуглецю, здатні викликати серйозні ураження печінки. Тривалий контакт із такими речовинами спричиняє запалення, потім фіброз, а згодом і цироз — стан, коли печінка втрачає здатність до самовідновлення», — пояснює він.
На думку фахівця, важливо ідентифікувати всі потенційно токсичні для печінки хімікати, щоб запобігти їхньому використанню у побуті та на виробництвах.
Дослідження показало, що тривалий контакт із тетрахлоретиленом — навіть у невеликих кількостях — суттєво збільшує ризик фіброзу печінки. Це означає, що питання безпеки хімічних речовин у побуті потребує термінового перегляду.
☣️ Головний меседж для суспільства: небезпечні токсини можуть бути поруч — у хімчистках, побутовій хімії, майстернях. А отже, варто бути обережними, обирати екологічно безпечні продукти й уникати зайвого контакту з розчинниками та хімікатами.
Здоров’я печінки залежить не лише від харчування чи способу життя, а й від середовища, у якому ми живемо. І тепер, завдяки новим даним, лікарі та науковці мають ще один доказ того, що екологічна безпека — це частина турботи про власне тіло.
Джерело: MedicalNewsToday