Зір може погіршитися з багатьох причин: через різних захворювань, генетичної схильності, а також через нестачу певних вітамінів в організмі. Вчені з’ясували, що вітамін B12 може впливати на гостроту зору.

Одним з ускладнень, пов’язаних з нестачею цього вітаміну, є оптична нейропатія – пошкодження зорового нерва, яке погіршує якість зору.

Вчені розглянули один клінічний випадок, який довів здатність вітаміну B12 впливати на зір. 63-річний чоловік звернувся в офтальмологічну клініку з приводу операції з видалення катаракти після поступового погіршення зору протягом попередніх двох місяців.

Чоловікові був поставлений діагноз дефіциту вітаміну B12 в результаті аналізу крові. Тоді йому прописали добавки цього вітаміну і фолієву кислоту, проте вони не змогли заповнити недолік B12. Після цього деякий час вітамін вводили чоловікові внутрішньом’язово, крім того, він приймав фолієву кислоту.

Читайте також:  Онкологія: 3 прості зміни способу життя, які можуть допомогти знизити ризик на 61%

У пацієнта також була діагностована двостороння оптична нейропатія через дефіцит вітаміну B12. Через п’ять місяців чоловік повідомив, що його зір трохи покращився з часу останнього огляду. Також покращилися показники гостроти зору. Крім того, через дев’ять місяців зір став ще кращим, і чоловік зміг відновити свої водійські права. Аналізи показали, що рівні B12 і фолієвої кислоти в сироватці крові помітно збільшилися.

Це не єдиний випадок, коли прийом вітаміну B12 допоміг поліпшити гостроту зору. Схожий приклад з 68-річним чоловіком, у якого протягом декількох місяців спостерігалося двостороннє зниження центрального зору, описаний на сайті Національного центру біотехнологічної інформації США (National Center for Biotechnological Information, NCBI).

Читайте також:  Випадання волосся: чи може часте миття голови сприяти облисінню?

Фахівці Thyroid Patient Advocacy пояснили, що незвичайне погіршення зору через дефіцит вітаміну B12 пов’язано з пошкодженням зорового нерва. Справа в тому, що через брак речовини нервовий імпульс, який йде від ока до мозку, не може передаватися правильно, що неминуче призводить до втрати зору.