Після інсульту складно і хворому, і його близьким. Одужання – довгий шлях, на якому потрібно проявити завзятість. Кожен крок – це повернення до повноцінного життя.
Ефективність реабілітації після інсульту тим вища, чим раніше вона була розпочата. Вже через кілька днів після інсульту, при стабільному стані та рішенні лікуючого лікаря, рекомендується починати реабілітаційні заходи. У першу чергу, це легкий масаж кінцівок, пасивні згинання та розгинання в суглобах. Такий масаж може робити медсестра, або рідні. Такі прості заходи включають зворотний механізм стимуляції головного мозку через сприйняття периферичних рецепторів. Відновлення рухової функції відбувається швидше.
Правильно підібрана програма медикаментозного лікування дозволяє зменшити пошкодження головного мозку. Ризик повторного інсульту особливо високий в перші кілька діб після мозкової катастрофи, тому прийом ліків – це обов’язкова міра. Нормалізувати тиск, зміцнити стінки судин, знизити інтенсивність пошкоджуючих факторів, зменшити набряк головного мозку можна за допомогою препаратів.
Для того, щоб знову стати на ноги, повноцінно рухатися, потрібно багато трудитися. На початку буде складно, але за підтримки кваліфікованих фахівців можна домогтися гарних результатів вже в перший місяць роботи. Реабілітаційні програми після інсульту можуть дещо відрізнятися, але принцип залишається незмінним: збільшення обсягу рухів в кінцівках за допомогою гімнастики і занять на тренажерах. Пасивні заняття на роботизованих тренажерах допомагають відновити силу м’язів і перешкоджають розвитку контрактур.
Підтримка сім’ї має важливе значення для ефективного відновлення. Позитивний емоційний фон покращує роботу серця, є важливим мотивуючим фактором для роботи над собою. Швидше повернутися до звичного життя можна не перериваючи контакту з сім’єю, не створюючи при цьому штучних перешкод. Пацієнт повинен максимально включатися у все, що відбувається з його рідними. У свою чергу, родичі також повинні робити все, щоб знизити напругу від отриманої фізичної і моральної травми. Страх того, що хворий з інсультом нікому тепер не потрібен – дуже сильне і деструктивне почуття. Втрата можливості навіть обслуговувати себе може сильно пригнічувати і призвести до розвитку депресивних реакцій. Слід пояснювати хворому, що це можна подолати, але без зусиль з його боку не буде ніякої можливості до повноцінного відновлення. Він повинен знати, що його люблять і чекають вдома.
Це важливий і дуже великий блок роботи. Для цього потрібні спеціальні заняття з логопедом, психологом, а також самостійне виконання завдань. В останньому дуже важлива допомога близьких. Від того, наскільки часто з хворим будуть спілкуватися, як це робитимуть, залежить не тільки швидкість відновлення мовлення, але й сама ймовірність повного її відновлення. Тому слід день за днем повторювати одні й ті ж завдання, і по крупицях збирати загублені здібності.
Варто звернути увагу також на ті інтереси, які були завжди важливі для людини. Але відразу відновити вміння в’язати гачком або ремонтувати праску, звичайно, не вийде. Тим не менш, допомагати справлятися з простими і цікавими завданнями буде корисно для мозку. Наприклад, можна починати з простих головоломок для дітей, розвиваючих завдань, іграшок для розвитку дрібної моторики. Всі ці веселі заняття будуть і розвагою, і хорошим тренуванням.
Робити щодня трохи більше, трохи краще – це правило успіху реабілітації. Завжди слід намагатися перевершити свій вчорашній результат. Навіть якщо це не вдається, вже встановлена планка буде орієнтиром для наступних спроб.
Відновлення зв’язків із зовнішнім світом потрібно і для того, щоб відчути свої сили, і щоб мати стимул працювати над собою. Необхідність контактів з оточуючими робить реабілітацію більш повноцінним. Людина відчуває і сили, і потребу багато працювати, бажання робити більше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ГЕМОРАГІЧНИЙ ІНСУЛЬТ, ЙОГО НАСЛІДКИ