Нервове скорочення лицьових м’язів напевно знайоме багатьом, але тільки деяким це доставляє значний дискомфорт. Нервовий тик не несе особливої шкоди здоров’ю, але свідчить про порушення в нервовій системі і може створювати деякі труднощі в соціалізації особистості.
З останнім найчастіше стикаються діти, у яких на фоні такого психосоматичного розладу можуть розвинутися комплекси. У дорослому віці часті тики на видимих ділянках тіла (наприклад, на обличчі) можуть створити труднощі при працевлаштуванні або в побудові особистих відносин.
Що ж таке нервовий тик?
Нервовий тик являє собою швидке мимовільне скорочення м’язу або групи м’язів, яке відбувається у відповідь на мимовільно команду головного мозку. Це короткочасні однотипні рухи, найчастіше спостерігаються на обличчі або в кінцівках.
Особовий нервовий тик проявляється наступними симптомами:
- моргання і закочування очей;
- посмикування бровами і надбрівними дугами;
- відкривання рота і поклацування язиком, скреготіння зубами;
- зморщування носа, чухання підборіддя;
- вокальний тик – скорочення голосових зв’язок, що супроводжується покашлюванням, прицмокуванням і навіть промовлянням слів.
М’язовий спазм може зачіпати й інші ділянки людського тіла, виділяють:
- посмикування пальців рук або ніг;
- різкі випади ногою вперед або згинання ноги в коліні;
- мимовільне згинання або розпрямлення руки в лікті, стискання куркулів, клацання пальцями рук;
- скорочення м’язів грудей, живота або сідниць;
- плечовий і шийний тик проявляється в киванні, витягуванні шиї, обертанні головою і різних рухах плечима.
Нервовий тик може бути різної інтенсивності і зовні нагадувати звичайний рух тією чи іншою частиною тіла, але відмінною його рисою є мимовільність і нездоланність. Якщо попросити людину припинити даний рух, оволодіти собою, він не зможе цього зробити, а подібна напруга і вольовий імпульс тільки збільшать скорочення і без того рухаючого м’язу.
Як боротися з нервовим тиком?
У деяких випадках, особливо в дитинстві, нервовий тик може пройти сам собою, але якщо через деякий час це не трапляється, доцільно звернутися за професійною допомогою. Лікування нервового тику здійснює лікар-невролог. Перш ніж приступити до роботи, лікар встановлює причини виникнення нервового тику. Серед них виділяються:
- різні пошкодження нервової системи: післяпологові і дитячі травми, порушення мозкового кровообігу і підвищення внутрішньочерепного тиску, захворювання нервової системи та головного мозку, травми голови, інтоксикації;
- психологічні чинники та психічні травми – неврози, тривожні стани, депресії, емоційні стреси, фобії;
- спадкова схильність до дискінезії (патологічного мимовільного скорочення в різних групах м’язів).
Залежно від індивідуальних особливостей кожного випадку лікар вибере стратегію лікування:
- симптоматичне лікування – припускає призначення пацієнту лікарських препаратів з метою усунути сам симптом на етапі його виникнення; найчастіше це препарати ботоксу або нейролептики;
- психотерапевтичне лікування – робота з психотерапевтом, спрямована на коригування поведінкової стратегії пацієнта; знімається почуття тривожності, виробляється впевненість у собі, усуваються або запобігається розвиток комплексів, розвивається стресостійкість;
- етіотропна терапія – застосовується у разі, коли причиною тика є фізіологічний розлад, травма; спрямована на лікування такої причини, при позбавленні від неї буде усунений і сам тик.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЩО ТАКЕ ІНСУЛЬТ І ЧОМУ ВІН ВИНИКАЄ?
ТРЕМОР