Нервове скорочення лицьових м’язів напевно знайоме багатьом, але тільки деяким це доставляє значний дискомфорт. Нервовий тик не несе особливої ​​шкоди здоров’ю, але свідчить про порушення в нервовій системі і може створювати деякі труднощі в соціалізації особистості.

З останнім найчастіше стикаються діти, у яких на фоні такого психосоматичного розладу можуть розвинутися комплекси. У дорослому віці часті тики на видимих ​​ділянках тіла (наприклад, на обличчі) можуть створити труднощі при працевлаштуванні або в побудові особистих відносин.

Що ж таке нервовий тик?

Нервовий тик являє собою швидке мимовільне скорочення м’язу або групи м’язів, яке відбувається у відповідь на мимовільно команду головного мозку. Це короткочасні однотипні рухи, найчастіше спостерігаються на обличчі або в кінцівках.

Особовий нервовий тик проявляється наступними симптомами:

  • моргання і закочування очей;
  • посмикування бровами і надбрівними дугами;
  • відкривання рота і поклацування язиком, скреготіння зубами;
  • зморщування носа, чухання підборіддя;
  • вокальний тик – скорочення голосових зв’язок, що супроводжується покашлюванням, прицмокуванням і навіть промовлянням слів.

М’язовий спазм може зачіпати й інші ділянки людського тіла, виділяють:

  • посмикування пальців рук або ніг;
  • різкі випади ногою вперед або згинання ноги в коліні;
  • мимовільне згинання або розпрямлення руки в лікті, стискання куркулів, клацання пальцями рук;
  • скорочення м’язів грудей, живота або сідниць;
  • плечовий і шийний тик проявляється в киванні, витягуванні шиї, обертанні головою і різних рухах плечима.

Нервовий тик може бути різної інтенсивності і зовні нагадувати звичайний рух тією чи іншою частиною тіла, але відмінною його рисою є мимовільність і нездоланність. Якщо попросити людину припинити даний рух, оволодіти собою, він не зможе цього зробити, а подібна напруга і вольовий імпульс тільки збільшать скорочення і без того рухаючого м’язу.

Як боротися з нервовим тиком?

У деяких випадках, особливо в дитинстві, нервовий тик може пройти сам собою, але якщо через деякий час це не трапляється, доцільно звернутися за професійною допомогою. Лікування нервового тику здійснює лікар-невролог. Перш ніж приступити до роботи, лікар встановлює причини виникнення нервового тику. Серед них виділяються:

  • різні пошкодження нервової системи: післяпологові і дитячі травми, порушення мозкового кровообігу і підвищення внутрішньочерепного тиску, захворювання нервової системи та головного мозку, травми голови, інтоксикації;
  • психологічні чинники та психічні травми – неврози, тривожні стани, депресії, емоційні стреси, фобії;
  • спадкова схильність до дискінезії (патологічного мимовільного скорочення в різних групах м’язів).

Залежно від індивідуальних особливостей кожного випадку лікар вибере стратегію лікування:

  • симптоматичне лікування – припускає призначення пацієнту лікарських препаратів з метою усунути сам симптом на етапі його виникнення; найчастіше це препарати ботоксу або нейролептики;
  • психотерапевтичне лікування – робота з психотерапевтом, спрямована на коригування поведінкової стратегії пацієнта; знімається почуття тривожності, виробляється впевненість у собі, усуваються або запобігається розвиток комплексів, розвивається стресостійкість;
  • етіотропна терапія – застосовується у разі, коли причиною тика є фізіологічний розлад, травма; спрямована на лікування такої причини, при позбавленні від неї буде усунений і сам тик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЩО ТАКЕ ІНСУЛЬТ І ЧОМУ ВІН ВИНИКАЄ?

ТРЕМОР

Додайте UkrHealth в обрані джерела Додати в обрані Google News