Хвороби вуха, горла і носа – одні з найпоширеніших, тому роботи отоларингологам вистачає. На жаль, ці лікарі нерідко припускаються помилок як на етапі діагностики, так і лікуванні пацієнта. Найчастіше помилки лікарів-лорів зводяться до недостатньої діагностики, призначенням непотрібної пункції гайморової пазухи і неправильної антибактеріальної терапії пацієнта.
Помилки властиво робити кожній людині. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Але коли мова йде про лікарів, то тут помилка може коштувати життя людини. На жаль, від цього ніхто не застрахований, особливо коли мова йде про серйозні хірургічні втручання. Але ми не будемо торкатися важких випадків, а поговоримо про найчастіші помилки лікарів-отоларингологів. Будьте напоготові, адже не виключено, що таких помилок лор наробить і з вами.
Хороший лікар завжди належну увагу приділяє діагностиці. Якщо на прийомі ви помітили, що лор ледь глянувши на горло, вже призначає вам ліки, то, швидше за все, це несумлінний фахівець. У таких випадках лікарі, як правило, спираються на найчастіші випадки і призначають стандартні препарати. Це одна з найчастіших помилок лікарів, підсумком якої нерідко стають ускладнення або затягування патологічного процесу.
Нерідко доводиться стикатися з ситуаціями, коли лікар просто не знає деяких форм захворювання, що автоматично призводить до помилок в призначенні схеми лікування. Допускаються також помилки і при зборі анамнезу, коли лікар не враховує важливі особливості захворювання та стану здоров’я пацієнта.
Гайморит – поширена проблема, з якою звертаються пацієнти до лікаря-лора. У отоларингологічній практиці нерідко в таких випадках лікар призначає пункцію гайморової пазухи – «прокол».
До слова, сьогодні в європейських країнах і в США прокол роблять дуже рідко, адже гайморит піддається лікуванню консервативними методами. До того ж, така процедура нерідко призводить до ускладнень. Найчастіше такі ускладнення пов’язані з тим, що лікар вибирає неправильне місце проколу, вдмухує в пазуху повітря, подає надмірну кількість знеболюючих препаратів або просто погано готує пацієнта до операції.
Часто, коли пацієнти звертаються до лора з гнійними ангінами, то лікар без повинного обстеження призначає їм антибіотики широкого спектру дії. Іноді це призводить до сумних наслідків, оскільки невірно призначена схема антибактеріальної терапії може призвести до того, що ангіна плавно перетече до хронічного тонзиліту.
Перед тим, як призначити антибіотики, лікар повинен виявити патологічного збудника і призначити той антибіотик, який найкраще впорається з цим конкретним мікробом.
Часто лікарі призначають антибіотики тоді, коли їх зовсім не потрібно призначати. У Європі та США з антибіотиками все строго, і кожен лікар чітко знає, в яких випадках йому потрібно їх призначати пацієнтові, а в яких – ні. У нас єдиних протоколів лікування, яким повинен слідувати кожен лікар, поки не існує, і різні фахівці одну і ту ж хворобу лікують «по-своєму», що неприпустимо згідно з канонами сучасної доказової медицини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ФАРИНГІТ АБО АНГІНА?