Можливо це захворювання і не найстрашніше серед ЗПСШ, однак і воно може привести до самих сумних наслідків.
Багато хто не тільки не знає про шкоду, яку може завдати організму уреаплазмоз, але і про те, що таке захворювання існує в принципі. І нехай його роль і значимість «затьмарюють» більш відомі і цим більш страшні болячки, уреаплазми завжди можуть помститися, адже ці шкідливі мікроорганізми живуть в організмах багатьох людей і можуть спровокувати розвиток таких захворювань як цистит, пієлонефрит, запалення придатків матки і навіть привести до мимовільних абортів і передчасних пологів.
Варто окремо «налякати» і чоловіків, для них наслідки уреаплазмозу можуть бути не менш сумними. У цьому списку простатит, астеноспермія (один з видів чоловічого безпліддя), крім того збудник уреаплазмоза впливає на зниження активності сперматозоїдів, тим самим знижуючи їх працездатність.
І загальний момент: крім захворювань сечостатевої сфери уреаплазмоз в хронічній стадії може викликати загальне погіршення стану організму, що супроводжується підвищенням температури тіла, а також стати причиною запалення суглобів.
Уреаплазма – відносно молода інфекція (їй всього лише близько 70 років). Ця бактерія являє собою щось середнє між вірусами і одноклітинними, і довгий час її відносили до мікоплазмам, поки через здатність розщеплювати сечовину не виділили в окремий рід.
Характерно, що в більшості випадків уреаплазмоз дійсно ніяким чином не відбивається на нашому самопочутті і тому людина може дізнатися про його наявність на плановому огляді у лікаря, причому, найчастіше на досить запущеній стадії. Суть захворювання – запальний процес в сечостатевій системі, коли в ході лабораторних досліджень не виявлені ніякі інші збудники крім уреаплазми.
Показанням до лікування уреаплазмозу є наявність того чи іншого захворювання, причиною якого стала уреаплазма, наприклад, сечокам’яна хвороба або уретрит. Але при цьому потрібно зробити попереднє обстеження, так як важливо встановити, що причиною хвороби стала саме ця бактерія, а не яка-небудь інша.
Дослідження стверджують, що близько половини всіх жінок є носіями уреаплазм, а от у чоловіків ця бацила зустрічається набагато рідше. Чоловікам також «пощастило» в тому, що у них можливе самовиліковування, в тому час як у дам таких чудес не трапляється. Причому, «дискримінація» починається вже в момент народження дітей: ті ж дослідження стверджують, що у кожної третин новонародженої дівчинки на статевих органах або в носоглотці виявляються уреаплазми, а хлопчиків ж цей показник у п’ять разів нижче.
Найчастіше зараження відбувається двома шляхами: при статевих контактах або від матері під час пологів. Побутове зараження уреаплазмозом малоймовірно.
Інкубаційний період захворювання складає 2-4 тижні. Симптомами захворювання у жінок можуть бути виділення з піхви, свербіж слизової піхви, біль внизу живота, іноді хворобливе і часте сечовипускання. У чоловіків захворювання може проявити себе мутнуватими, досить мізерними періодичними виділеннями з сечовипускального каналу, відчуття свербіння і печіння в області сечівника.
Але як було сказано, досить довго уреаплазмоз протікає безсимптомно, ніяк себе не проявляючи. Але потрібно знати, що відсутність симптомів хвороби не означає, що вона не займається в цей час своєю шкідницькою справою. Навпаки тривала відсутність симптомів захворювання може призвести до хронічної стадії уреаплазмозу, що викликає дуже серйозні наслідки для організму. Це, до речі, ще і ще раз переконує нас у необхідності відвідувати лікаря не рідше ніж один раз на півроку.
Схема лікування даного захворювання така: вплив на самого збудника та усунення причин, завдяки яким у мікроорганізму з’явилася можливість безперешкодно розмножуватися (в першу чергу серед таких причин зміцнення імунітету та усунення станів, які знижують імунний захист).
Для знищення уреаплазми застосовують антибактеріальну терапію, тобто, антибіотики. Одна зі специфічних особливостей цього мікроорганізму полягає в тому, що він за своєю природою схильний до мутацій і легко пристосовується до певного антибіотика. Тому для того, щоб вибрати оптимальну схему лікування проводять бактеріальний посів з метою визначити чутливість патогенного організму до того чи іншого антибіотика. Як правило, застосовують антибіотики класу макролідів і класу фторхінолонів. Важливо пройти весь призначений курс, в іншому випадку захворювання стає резистентним до антибіотика.
Також не можна нехтувати комплексом супутніх процедур. Це можуть бути призначені лікарем імуностимулюючі препарати, місцеві бактерицидні засоби, фізіопроцедури.
Щоб уникнути повторного зараження лікування партнерів має здійснюватися паралельно, а на час проходження курсу лікування не рекомендується статеве життя (навіть із застосуванням контрацептивних засобів). Окрема порада жінкам, які планують вагітність: позбудьтеся цієї інфекції, якщо вона є, завчасно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
УРЕАПЛАЗМОЗ У ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК