Група вчених-геронтологів прийшла до несподіваних висновків, дослідивши людей, які прожили 100 і більше років у всьому світі. Вони знайшли, що їх об’єднує.
Цей висновок укладається у відому гіпотезу вчених про те, що старіння — генетично запрограмований процес. І старіємо ми не просто так, а тому що в нас спеціально закладена відповідна біологічна функція. І, раз старіння – це біологічна програма, то вона повинна бути керована, повинні існувати фактори, що прискорюють і уповільнюють старіння. Для дослідження вчені виділили так звані “блакитні зони”: території, на яких довгожителі середньостатистично зустрічаються частіше, ніж в розвинених країнах. У цей список потрапили острів Окінава (Японія), острів Сардинія (Італія), Острів Ікарія (Греція), Коста-Ріка і один з районів Каліфорнії (США).
Такі різні кліматичні умови і культурні особливості, здавалося б, повинні привести до принципових відмінностей між довгожителями. Однак з’ясувалося, що між ними багато спільного! І це в черговий раз підтверджує правоту гіпотези про запрограмоване старіння. Якщо у старіння, як програми, є регулятори, то вони повинні бути універсальними і не залежати, скажімо, від географії.
Вважається, що тривалість життя безпосередньо залежить від рівня матеріального достатку. Заможні люди по ідеї повинні жити довше, так як мають доступ до якісних продуктів, медицині і не займаються важкою фізичною працею. Однак дослідження показує зворотне.
З’ясувалося, що на Окінаві найдовше живуть найпростіші люди: рибалки, які все життя займалися фізичною працею і харчувалися простою їжею: рибою і рисом. При цьому бабусі і дідусі острова Окінава відрізняються незвичайним здоров’ям. Окремої уваги вартує місцеве поняття “ікігай” (приблизний переклад — “призначення”). Визначає свій ікігай кожен житель Окінави задовго до старості. Ікігай може бути спілкуванням з людьми, може — професійною діяльністю, може — творчістю. Слідування своєму ікігай наповнює життя людей похилого віку сенсом.
“Швидкість старіння пов’язана з психологічними та соціальними аспектами поведінки людей, які розпізнаються мозком, який, залежно від отриманих сигналів, може прискорювати або сповільнювати роботу програми старіння. Раз регуляція в принципі можлива, то швидкість старіння «корисних бабусь» повинна бути істотно меншою, ніж у «шкідливих». Поки ми не знаємо, як влаштована ця регуляція. Тут, можливо, є хороші перспективи для розробки мітовітанів, альтернативних SkQ. Для управління цим процесом навіть необов’язково знати в деталях, як він влаштований. Можна спробувати “обдурити” свою природу саме за допомогою тих самих соціально-психологічних сигналів. Іншими словами, треба змусити наш організм думати, що він «корисний дідусь», а не шкідливий. І тоді швидкість старіння повинна автоматично сповільнитися”.
Серед усіх країн Латинської Америки Коста-Ріка-лідер за кількістю довгожителів. І знову ж таки, всі вони – прості робітники, які їдять одну і ту ж їжу (без солі і спецій) з дитинства і до глибокої старості.
У середземноморській Греції, на острові Ікарія, час тече розмірено і плавно. Тут абсолютно байдужі до матеріального, а раціон жителів складається з риби, морепродуктів, овочів і фруктів. Велика кількість в раціоні омега-3 поліненасичених кислот пояснює той факт, що жителі Ікарії, котрі подолали столітній рубіж виглядають, максимум, на 80 років.
Ще одне місце проживання довгожителів – острів Сардинія. Всі люди похилого віку тут залучені в громадське і сімейне життя. Подолавши столітній рубіж, вони зберігають фізичну і розумову активність. Місцеві довгожителі – це люди, які люблять життя і завжди при ділі.
Виходить, що “блакитні зони ” довгожителів — це феномен скоріше соціально-психологічний, ніж географічний.
Але як же бути, якщо темп життя далекий від розміреного ритму жителя Сардинії або Ікарії? Чи існують непсихологічні способи для уповільнення роботи цієї програми? Як виявилося, біологи вже давно ведуть активну дослідницьку роботу і зуміли створити речовину, здатну впливати на основну причину старіння — вільні радикали. Вчені назвали його SkQ. Це антиоксидант, здатний проникнути в саме важкодоступне місце нашого організму – мітохондрії, де він нейтралізує вільні радикали, не даючи їм поширитися і завдати шкоди іншим частинам клітини і її сусідам. Подібне не під силу звичайним антиоксидантам.