Імпульсивна поведінка може бути обумовлена гормонами! Це довели дослідники з університету Гетеборга (Швеція), що проводили досліди на щурах. Тварини під впливом гормону греліну частіше діяли імпульсивно, ніж ті, хто гормон не отримав. І для людей це теж справедливо!
Імпульсивними бувають всі люди, тільки виражається це по-різному в залежності від ситуації. Цьому явищу протистоїть так звана “відкладена винагорода”: відмова від чогось приємного зараз заради того, щоб отримати щось краще потім.
Імпульсивність може проявлятися як в діях (людина не може зупинити себе в цей момент), так і у виборі (нездатності відкласти нагороду). Вона може бути симптомом СДВ (синдрому дефіциту уваги), ОКР (обсесивно-компульсивного розладу) і навіть харчових розладів. Про останній варто поговорити докладніше.
Говорячи простою мовою, це гормон. який виробляється в шлунково-кишковому тракті і важливий для роботи нервової системи. Він виробляється, коли шлунок порожній, і передає в мозок сигнал про голод. Крім того, він допомагає отримувати позитивні емоції від їжі і алкоголю. Дослідники зацікавилися його роллю в імпульсивній поведінці, оскільки про зв’язок між греліном і необдуманими вчинками говорять вже не один рік.
Вони вчили щурів виконувати різні трюки, за якими можна оцінити ступінь імпульсивності вчинків тварин. Перший тест “йти чи не йти” – вказував на здатність щурів змінювати реакцію. Щури навчилися натискати на важіль, щоб отримати нагороду, а в якихось випадках – не натискати. Коли потрібно було виконати дію, спалахувало світло, а коли важіль не можна було чіпати — лунав звук.
Інший тест показував, чи здатний щур не реагувати на подразники якийсь час, в разі успіху він отримувала їжу. Третій тест допомагав оцінити здатність тварин відмовитися від нагороди заради більшої вигоди після очікування: натискання першого важеля призводило до отримання порції їжі, натискання другого — відразу чотирьох порцій, але після тривалої затримки. При цьому, якщо щур вибирав перший, другий блокувався.
Під час експерименту щури отримували ін’єкції греліну прямо в мозок, що симулювало їх поведінку в голодному стані. З’ясувалося, що після ін’єкції щури бажали поїсти відразу ж, а не чекати великих порцій. А коли концентрація гормону падала, вони поверталися до нормальної поведінки.
В даний час вчені намагаються визначити ділянку мозку, який відповідає за імпульсивну поведінку. Крім того, ведуться дослідження того, як блокування вироблення греліну вплине на лікування ожиріння і залежностей.