Процедура введення будь-якої рідини в нижній відрізок товстої кишки називається клізмою.
Найбільш поширений випадок, коли виникає необхідність постановки клізми – це запор. Але це далеко не єдине показання для проведення даної процедури, крім усім відомої очисної клізми, вони бувають також сифонними, поживними, олійними, гіпертонічними, емульсійними, крапельними і лікарськими. У яких випадках застосовують ту чи іншу, і які способи їх постановки?
Ця клізма показана при запорах, перед пологами, операціями і рентгенологічними дослідженнями ШКТ, перед лікарською і живильною клізмами. Очисну клізму застосовують при необхідності очистити нижній відділ кишечника від калових мас і газів. Дія клізми наступає через кілька хвилин.
Для проведення процедури застосовують кружку Есмарха. Це скляний або гумовий резервуар об’ємом 1,5-2 л, від якого відходить гумова трубка довжиною 1,5 м і діаметром 1 см. Ближче до кінця трубки встановлено кран, який регулює надходження води.
Резервуар заливають водою кімнатної температури і відкривають кран, щоб випустити з трубки повітря. Хворого укладають на лівий бік, ноги повинні бути підтягнуті до живота. Змащений вазеліном наконечник вводять у задній отвір на глибину 6-10 см. Після чого відкривають кран на трубці і поступово піднімають резервуар вгору (важливо, щоб вода в кишечник надходила не надто швидко). На дні залишають трохи води – це потрібно для того, щоб у кишечник не потрапило повітря, закривають кран і поступово, обертальними рухами витягують наконечник.
Хворий повинен утримувати воду протягом 10 хвилин, за цей час відбувається збудження перистальтики водою, калові маси розм’якшуються і легко виводяться назовні.
Для постановки очисної клізми дітям застосовують гумову грушу.
При кишковій непрохідності, коли очисні клізми не дають ефекту, практикують сифонні клізми. Їх постановку здійснює тільки лікарський персонал.
Завдання цього виду клізми – відшкодування втраченої рідини. В даний час існують інші способи вирішення цього завдання, тому крапельна клізма застосовується вкрай рідко.
Цей вид клізми застосовують при завзятих запорах. Використовують соняшникове або вазелінове масло, підігріте до 37-38 градусів, яке наливають у гумовий балон (спринцовку) в обсязі 50-100 мл. Після введення масла слід полежати до 10 хвилин, після чого відбувається випорожнення.
Це один із способів штучного годування, але їх застосування вкрай обмежене, тому що в нижньому відрізку товстого кишечника (туди надходить вміст клізми) всмоктується тільки вода, спирт, розчин глюкози, фізіологічний розчин, частково амінокислоти і білки. Тому поживні клізми є лише додатковим способом годування.
Постановка живильної клізми здійснюється після повного спорожнення кишечника і не частіше, ніж два рази на день, інакше можна викликати роздратування прямої кишки. Температура введеної речовини повинна бути близько 40 градусів, об’єм не перевищувати 200 мл. Найбільш ефективно вводити живильну рідину крапельним шляхом, оскільки надходяча таким чином рідина весь час всмоктується, і не розтягує кишечник, не підвищує внутрішньочеревний тиск, не викликає болю і не перешкоджає виділенню газів.
Цей вид клізми практикують тільки в разі крайньої необхідності, так як вони мають виражену подразнюючу дію на слизову оболонку кишечника. Завдання гіпертонічної клізми – посилення рухової активності і спорожнення кишечника. Звичайний розчин гіпертонічної клізми – розведена в теплій воді сіркокисла магнезія або кухонна сіль.
Завдання цього виду клізми – забезпечення хорошого спорожнюючого ефекту. Існує кілька різновидів емульсій, наприклад, суміш риб’ячого жиру і води або суміш настою ромашки, харчової соди, яєчного жовтка, вазелінового масла. Свіжоприготовлену емульсію заливають у спринцовку і вводять в пряму кишку. Через 10 хвилин відбувається випорожнення кишечника.
У тому випадку, коли введення лікарських засобів через рот неможливо, вдаються до допомоги цього виду клізми. Введені через пряму кишку ліки швидко потрапляють в кров. Перед постановкою лікарської клізми обов’язково за 30-40 хвилин роблять очисну клізму.
Вміст лікарської клізми не повинно перевищувати 50-100 мл при температурі не менше 40 градусів. Щоб лікарська речовина не викликала роздратування, її розчиняють в теплому фізіологічному розчині. Виділяють лікарські клізми місцевої (їх застосовують при запальних процесах в прямій кишці) і загальної дії (коли потрібне введення в організм лікарських речовин – заспокійливі, знеболюючі або снодійні речовини). Введення лікарської клізми здійснюють спринцівкою.
Перед проведенням маніпуляції потрібна консультація з лікарем, оскільки існує ряд протипоказань, серед яких болі в животі, пухлинні захворювання прямої кишки, шлунково-кишкова кровотеча, гостре запалення в області заднього проходу і ін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЛІКАРСЬКА КЛІЗМА