Навіть самі незначні порушення в роботі нирок в подальшому можуть обернутися серйозними захворюваннями.
Це одне з найпоширеніших ниркових захворювань. Пієлонефрит є запальним захворюванням нирок переважно бактеріального походження. При пієлонефриті уражаються ниркові балії, чашечки, а також паренхіма нирки. Залежно від перебігу захворювання розрізняють гострий пієлонефрит, хронічний, а також хронічний із загостренням.
Найчастіше збудником пієлонефриту є кишкова паличка, ентерококи, протей, синьогнійна паличка, стафілокок та інші мікроорганізми. Патогенний мікроорганізм часто проникає в нирку гематогенним шляхом з вогнища інфекції в організмі. Набагато рідше зараження відбувається уріногенний шляхом, тобто через нижні сечовивідні шляхи.
Згідно зі статистичними даними, жінки і дівчатка хворіють пієлонефритом в 5-6 разів частіше хлопчиків і чоловіків.
Найімовірніше сечокам’яна хвороба розвивається у осіб з певною спадковою схильністю. Відкладання каменів у нирках відбувається через надлишок кальцію або сечової кислоти в крові. При цьому порушуються обмінні процеси, які і ведуть до даної патології.
В значній мірі захворюванню сприяє недолік споживаної рідини, або великі втрати води організмом. У такому випадку утворюється концентрована сеча, в якій частина солей і кислот випадає у виді кристалів. Як правило, хворі відчувають сильні болі в спині або в області нижче живота. Вихід каменю з сечоводу зазвичай супроводжується сильними болями (ниркова колька), лихоманкою і ознобом. Біль можна угамувати, прийнявши знеболюючі препарати і спазмолітики.
Гломерулонефрит – запальне захворювання нирок, в основі якого лежать аутоімунні механізми. При гломерулонефриті уражаються в основному ниркові клубочки і канальці. Захворювання може бути як самостійним, а також розвиватися на фоні інших хвороб, наприклад ревматоїдного артриту.
Найчастіше причиною патологічного процесу є стрептококові інфекції (пневмонія, ангіна, скарлатина, гнійничкові захворювання шкіри). У деяких випадках гломерулонефрит розвивається внаслідок впливу токсичних речовин і переохолодження.
При гострій формі захворювання відзначається артеріальна гіпертензія, набряклість, а також патологічні зміни в складі сечі. Сеча може набувати червоний, темно-коричневий і навіть чорний колір.
Також нефроптоз можуть спровокувати різка втрата ваги, травми, а також важка фізична робота.
В залежності від рухливості нирки розрізняють три стадії захворювання. На першій стадії нирка пальпується при вертикальному положенні пацієнта, а при видиху нижній полюс нирки трохи зміщується в підребер’ї. При другій стадії нирка може виходити з підребер’я і назад повертатися на місце. А при третій стадії нирка з легкістю пересувається в заочеревинному просторі.
Це патологічний стан, при якому частково або повністю втрачаються основні функції нирок, а саме підтримувати постійний хімічний склад внутрішнього середовища організму. Такий стан призводить до порушення водно-сольового балансу і затримці в організмі азотистих продуктів обміну і нелетких кислот.
При гострій нирковій недостатності порушуються функцій однієї або обох нирок. При цьому уражаються або нефрони (структурна одиниця нирки), канальці, або ж клубочковий апарату. Гостра ниркова недостатність, розвивається на тлі патогенного впливу на паренхіму нирок екзогенних або ендогенних факторів.
Ендокринні захворювання надниркових залоз можуть викликати розтяжки на шкірі і ожиріння
Що стосується хронічної ниркової недостатності, то дана форма захворювання часто розвивається внаслідок хронічного пієлонефриту, гломерулонефриту, подагри, цукрового діабету або інтоксикації свинцем і деякими препаратами.
