Існує десятки інфекційних захворювань, що передаються при статевих контактах. Які захворювання ризикують отримати чоловіки і жінки, які практикують незахищений секс?
Існує понад 30 різних вірусів, бактерій та інших мікроорганізмів, які можуть передаватися при статевих контактах. При цьому найбільш високо патогенні вісім з них, і чотири з них повністю виліковні. Це сифіліс, хламідіоз, гонорея та трихомоніаз. Ці захворювання вважаються «улюбленими хворобами венерологів», оскільки вони добре піддаються лікуванню, і хворому при дотриманні всіх рекомендацій, як правило, турбуватися нема про що.
Інші чотири захворювання носять вірусний характер, і, на жаль, вилікуватися від них поки що неможливо. Це гепатит В, вірус папіломи людини (ВПЛ), ВІЛ і вірус простого герпесу. Наявні в даний час терапевтичні методики лише допомагають впоратися з симптомами захворювання і допомагають «приспати» вірус, але повністю позбавитися від цих вірусів поки неможливо.
Вищеперелічені захворювання переважно передаються при статевих контактах. При цьому, відбувається це як при вагінальному, оральному і анальному сексі. Також мікроорганізми можуть потрапляти в організм при переливанні крові, пересадці тканин, використанні чужих колючих або ріжучих предметів, які контактували з кров’ю хворого (наприклад, шприци, станки для гоління і інші предмети). Ще один спосіб передачі захворювань, що передаються статевим шляхом, від матері до дитини під час вагітності або пологів.
Примітно, що людина може довгий час бути носієм цих патологій без явних симптомів. При цьому, маючи незахищені статеві контакти, він наражає на небезпеку своїх статевих партнерів.
Хвороби, що передаються при сексі, роблять серйозний вплив на сексуальне і репродуктивне здоров’я людей в усьому світі. Проблема особливо гостро стоїть в бідних країнах з низькою санітарною та медичною культурою.
Згідно з медичною статистикою, щороку близько одного мільйона людей в усьому світі захворює різними інфекціями, що передаються статевим шляхом. Так, кожен рік близько 360 мільйонів людей набуває гонорею, сифіліс, хламідіоз або трихомоніаз. Понад півмільярда людей на Землі живуть з вірусом генітального герпесу. Близько 300 мільйонів жінок мають вірус папіломи людини. Примітно, що герпес, сифіліс або вірус папіломи людини можуть підвищувати ймовірність зараження вірусом імунодефіциту людини.
Через вірус папіломи людини щорічно 530 тисяч жінок у всьому світі захворює на рак шийки матки, а також реєструється понад 270 тисяч випадків смерті у зв’язку з цією хворобою. Завдяки розробленим вакцин від вірусу папіломи людини (що відрізняються високим ступенем онкогенності) в найближчому майбутньому планується вирішення цієї проблеми.
У рамках однієї статті ми не можемо розглянути всі захворювання, якими може заразитися людина при статевому контакті. Розглянемо найбільш популярні з них.
Хламідіоз викликається хламідіями, які паразитують на слизових оболонках різних органів. Хламідіоз діагностується в 3 рази частіше, ніж гонорея або сифіліс. У чоловіків на тлі хламідіозу можливий розвиток запальних захворювань сечовипускального каналу, яєчок, передміхурової залози та інших органів. При гомосексуальних контактах (зокрема, при практикуванні незахищеного анального сексу) можливе запалення слизової оболонки прямої кишки. У ряді випадків хламідії призводять і до запального процесу в суглобах. У жінок хламідії сприяють розвитку запального процесу в сечівнику, маткових трубах, шийці матки. Хламідіоз може стати причиною позаматкової вагітності.
У дітей хламідіоз може призвести до ураження слизових оболонок очей, вуха, легенів. У важких випадках хламідійна інфекція може стати причиною смерті новонародженої дитини.
Як правило, перші ознаки при хламідійної інфекції з’являються вже через 1-2 тижні після статевого контакту з хворим. Як правило, чоловіки скаржаться на слизові або гнійні виділення з уретри, а також свербіж і біль при сечовипусканні. У ряді випадків хламідіоз протікає безсимптомно, хоча людина є носієм інфекції.
Часто при хламідійній інфекції у чоловіків спостерігається запалення передміхурової залози. Хворий скаржиться на неприємні відчуття в області промежини, прямої кишки і тягнучі болі в попереку. Ще одним ускладненням хламідійної інфекції у чоловіків є запалення придатка яєчка, яке, як правило, починається раптово. При цій патології мошонка стає набряклою і гарячою. Можливе підвищення температури тіла. У таких випадках можливе порушення процесу утворення сперматозоїдів, через що у чоловіка розвивається безплідність.
Згідно з даними дослідників з Великобританії, жінки хворіють на генітальний герпес майже в 6 разів частіше, ніж чоловіки.
Перші симптоми генітального герпесу виникають вже через 3-6 діб після зараження. Як правило, все починається з появи висипань на слизових оболонках. З’являються характерні для герпесу бульбашки. У чоловіків бульбашки при герпесі виникають на статевому члені, особливо в області крайньої плоті і голівки. Перед цим хворі, як правило, відчувають печіння, свербіж і поколювання. При оральному сексі подібні герпетичні висипання можуть утворитися і в ротовій порожнині. З плином часу бульбашки можуть зливатися, утворюючи ранки. Іноді генітальний герпес супроводжується появою виділень з сечівника, печінням, болем в сечівнику і навіть затримками сечі. Серед загальних симптомів при генітальному герпесі можливе підвищення температури, головний біль, загальне нездужання і збільшення лімфатичних вузлів.
У жінок герпетичні бульбашки можуть з’являтися на статевих органах, промежині, а також в області заднього проходу. Через деякий час бульбашки зникають, а потім з’являються знову.
Інфікована жінка, як правило, під час пологів заражає герпесом і свою дитину. У малюків герпетична інфекція може вразити нервову систему, шкіру, ротову порожнину і внутрішні органи. Нерідкі випадки смерті новонароджених, інфікованих вірусом герпесу.
Згідно зі статистичними даними, гонорея набагато більш поширена, ніж сифіліс. Багато можуть і не підозрювати, що заражені цією інфекцією, продовжуючи займатися сексом, піддаючи ризику своїх партнерів.
Можна заразитися гонореєю при різних формах статевих контактів. Так, зараження може відбутися при вагінальному, анальному і оральному сексі. Крім того, можливе зараження, коли партнери лише стикаються статевими органами (без введення статевого члена в піхву або анус).
Примітно, що чоловіки не завжди заражаються гонореєю при сексі з інфікованим партнером. Гонококи можуть просто не потрапити у вузький отвір сечовипускального каналу. А навіть якщо вони і потрапляють в уретру, то можуть бути змиті сечею. Найчастіше жінка заражає чоловіка під час менструації або відразу після неї. Чим довше статевий контакт, тим вища ймовірність зараження.
Що стосується жінок, то, в відміну від чоловіків, вони практично завжди заражаються гонореєю при контакті з інфікованим партнером.
Дитина також може заразитися гонореєю при проходженні через родові шляхи матері. При цьому гонококи вражають слизові оболонки очей. У цьому зв’язку може розвинутися сліпота. Згідно з медичною статистикою, понад 56% випадків вродженої сліпоти викликано саме гонореєю.
Збудником сифілісу є бліда трепонема. Спіральні форми блідої трепонеми розмножуються в організмі хворого кожні 30 годин. Однак при несприятливих умовах бліда трепонема покривається оболонкою, припиняючи ділитися. У такій формі вона найбільш підступна, оскільки лікарські препарати не в змозі проникнути в трепонем через цю оболонку. Через це у хворого можуть зникнути симптоми сифілісу, і хвороба може вважатися вилікуваною, однак в будь-який момент бліда трепонема може знову бути придатною, позбувшись оболонки, що і призводить до нового витку захворювання.
Зараження сифілісом найчастіше відбувається при статевих контактах. Як правило, збудник захворювання проникає в організм через ранки і тріщини на шкірі і слизових оболонках. Якщо вагітна жінка хвора на сифіліс, то відбувається внутрішньоутробне зараження плоду.
Хвороба проявляється не відразу. На місці проникнення блідої трепонеми з’являється характерний для сифілісу висип. Для сифілісу характерна поява виразок або твердих шанкрів. Як правило, вони розташовуються в області статевих органів. У чоловіків це найчастіше головка статевого члена і крайня плоть, рідше – стовбур пеніса. У деяких випадках сифілітичне висипання може виникати всередині сечовипускального каналу. У тих, хто практикує анальний секс (зокрема, у чоловіків-гомосексуалів), сифілітичні висипання можуть виявлятися в області заднього проходу і всередині прямої кишки.
Вірусний гепатит В – серйозне захворювання печінки, яке передається через кров статеві контакти. Саме через статеві контакти найчастіше заражаються гепатитом B. Гепатит В часто виявляють у чоловіків, які практикують гомосексуальні контакти (майже 30%). Однак хвороба також відмічається і у гетеросексуалів. Як правило, до хвороби схильні особи, що ведуть безладне статеве життя. Згідно з медичною статистикою, носіями вірусу гепатиту В є понад 300 мільйонів людей у світі.
При гепатиті відзначається жовтушність шкірних покривів, болючість печінки, зміна кольору сечі та калу, а також погіршення загального самопочуття хворого. Часто хвороба тривалий час протікає безсимптомно. Найважчим ускладненням вірусного гепатиту печінки є рак печінки.
Вірус імунодефіциту людини був виявлений більш 30 років тому. При інфікуванні у людей з часом розвивається синдром набутого імунодефіциту (СНІД).
Найчастіше ВІЛ передається при статевих контактах. Зараження можливе і при переливанні крові та її препаратів (якщо кров, заражена вірусом).
Одними з перших симптомів ВІЛ-інфекції є висока температура до 38-40 градусів, сильна пітливість і зниження фізичної активності. Крім того, можлива сильна втрата ваги, задишка, зміна шкіри лиця, збільшення лімфовузлів і випадання волосся. Оскільки при СНІДі сильно страждає імунна система, то хворий стає схильним до різних інфекційних захворюваннь: респіраторних, шкірних, шлунково-кишкових та інших. Так, люди, хворі на Снід, часто страждають пневмоніями, кандидозом порожнини рота та іншими інфекційними патологіями.
СНІД також є серйозним фактором, що сприяє розвитку злоякісних пухлин. Так, приблизно у 30% хворих виявляють саркому Капоші, при якій уражаються шкіра, лімфатичні вузли, слизові оболонки і деякі внутрішні органи.
Лікування захворювань, що передаються статевим шляхом, як правило, консервативне і передбачає прийом наступних видів препаратів:
У лікуванні захворювань, що передаються статевим шляхом, важливо проводити терапію у обох партнерів. Крім того, пацієнту слід попередити всіх своїх статевих партнерів про те, що у нього діагностували ту або іншу хворобу.
У профілактиці захворювань, що передаються статевим шляхом, найефективніше використання презервативів. Наявність одного статевого партнера також дозволяє уникнути зараження.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
4 ФАКТА ПРО ОРАЛЬНИЙ СЕКС