Більшість захворювань колінного суглоба на початкових стадіях піддаються консервативному лікуванню. Якщо хворобу запустити, то допоможе хірургічне втручання.
Колінний суглоб – це найскладніший суглоб в організмі людини. Утворений колінний суглоб великогомілковою, стегновою кісткою і надколінником. Потужний зв’язковий апарат, утворений передньою, задньою, зовнішньою бічною і внутрішніми колатеральними зв’язками, забезпечує стабільність колінного суглоба. Різні травми суглоба, наприклад, розрив передньої хрестоподібної зв’язки, стають причиною болю в колінному суглобі. Однак до больових відчуттів призводять не тільки травми, але різні захворювання колінного суглоба.
Всі захворювання коліна діляться на дві групи: обмінні і запальні. Хвороби колінного суглоба можуть виникнути в результаті зношування суглоба, або перенесеної інфекції. Сприяють розвитку захворювань надмірна маса тіла, варикозне розширення вен, плоскостопість. Крім того, ряд захворювань виникає з віком в результаті дегенеративних процесів, що виникають в старіючому організмі.
Найпоширенішими захворюваннями (не плутати з травмами) колінного суглоба є: гонартроз (остеоартроз колінного суглоба), кіста Беккера і хвороба Кеніга (асептичний некроз внутрішнього виростка).
Остеоартроз колінного суглоба – дегенеративний процес з руйнуванням суглобового хряща і зміною кісткової поверхні суглоба. Захворювання призводить до деформації колінного суглоба і порушення руху в ньому.
Основним симптомом артрозу колінного суглоба є виражена ріжучий біль в коліні. Інтенсивність больових відчуттів може змінюватися. Зазвичай, біль стає сильнішою під час фізичних навантажень. У положенні спокою біль стихає або зовсім – припиняється. При артрозі колінного суглоба відзначається набряклість в області ураження, а також чути хрускіт під час пересування.
На початкових стадіях захворювання часто призначається консервативне лікування, дія якого спрямована на усунення вогнища запалення і зменшення болю. Серед медикаментів застосовуються нестероїдні протизапальні препарати, анальгетики, гормональні засоби, а також можуть проводитися блокади у вигляді ін’єкцій в суглобову порожнину. Також показана мануальна терапія, лікувальна гімнастика та фізіотерапія. У більш важких (запущених) випадках вдаються до хірургічного втручання.
Кіста Беккера – це випинання, яке утворюється в області підколінної ямки внаслідок запального процесу в колінному суглобі. Також кісту Беккера ще називають грижею підколінної ямки або бурситом підколінної ямки.
На початкових стадіях кіста Беккера може протікати без відчутних симптомів. У міру свого зростання кіста починає здавлювати довколишні нерви, що викликає у людини біль, оніміння, поколювання і заважає хворому зігнути ногу.
У деяких випадках кіста Беккера являє собою пухлиноподібне утворення, яке виявляється при пальпації.
Кіста Беккера може давати і серйозні ускладнення. Так при розриві кісти в м’язи проникає рідина з сухожильной сумки. Такий стан супроводжується болем і набряклістю гомілки. Іноді кіста Беккера здавлює вени в гомілці, стаючи причиною застійних явищ, що призводять до розвитку флебітів та формуванню тромбів.
Лікування кісти Беккера може бути консервативним або оперативним. Консервативне лікування кісти Беккера зводиться до проведення пункції кісти для витягування запальної рідини. Також під час процедури в міжсухожильну сумку вводять кортикостероїдні препарати.
Хірургічне лікування кісти Беккера показано при значних розмірах новоутворення, яке здавлює нерви і кровоносні судини м’яких тканин. Зазвичай, операція виконується під місцевою анестезією.
хрускіт може призвести до розпущеності суглобів і артрозу
Відсікаючий остеохондроз внутрішнього виростка стегна, або хвороба Кеніга – некроз обмеженої ділянки суглобового хряща, а також прилеглої кісткової тканини. Причини розвитку захворювання до цих пір не ясні. Найчастіше хвороба виникає в осіб чоловічої статі віком від 15 до 35 років.
На початковій стадії захворюванні хворий може відчувати незначний дискомфорт в суглобі і легкий біль. Діагностувати хворобу можна за допомогою ЯМРТ, де вдається помітити внутрікістковий набряк на ураженій ділянці. Надалі хвороба прогресує, виникає синовіт (набряк суглоба), а больові відчуття посилюються.
Лікування хвороби Кеніга на початковій стадії консервативне. У разі, коли консервативне лікування не дає результатів, то вдаються до хірургічного втручання. У найбільш запущених випадках застосовується мозаїчна хондропластика. Суть цієї операції зводиться до переміщення елементів здорових ділянок хряща і кістки з області суглоба, яка не навантажується в навантажувану.
