Коли ви дивитеся на світ, займаєтеся повсякденними справами, обмірковуєте важливе питання – ваш мозок грає з вами. П’ять здібностей мозку, які можуть сплутати ваші карти.
Ви не можете подивитися на світ чужими очима, не можете поглянути на ситуацію з боку, не можете побути на місці іншої людини, Ви – це тільки Ви. Кожна людина – це своєрідний окремий світ. Навіть проконтролювати, хто з нас як сприймає реальність, неможливо. Але є непрямі докази, що навіть у дрібницях це відбувається по-різному. Наприклад, немає гарантії, що кольори і відтінки – стандартна величина для всіх. Що стосується чистого кольору – тут простіше: невелике відхилення в сприйнятті не змінює в загальному уявлення про колір, тому що в ньому немає домішок. Що ж стосується відтінків – тут складніше. Наші фоторецептори і зоровий центр по-різному інтерпретують колірні відтінки, роблячи акцент на різних складових. Так, одна людина може бачити болотний колір, а інша там же гірчичний або коричневий. Жителі безкрайніх північних білосніжних рівнин сприймають близько 20 відтінків білого кольору. Жителі степових зон краще сприймають відстань, жителі джунглів легше концентруються на дрібницях, а мешканці мегаполісів краще вловлюють геометричні відмінності в предметах.
Але найбільш цікаві недавні заяви фізиків, що світ насправді не кольоровий, а чорно-білий. Наші очі сприймають хвилі певної довжини, які впливають на колбочки – світлочутливі клітини на сітківці. Тому різні живі істоти, в залежності від особливостей своїх очей і зорового ділянки мозку, сприймають світ по-різному.
Якщо дуже потрібно, то наш мозок може згадати те, чого не було. Ця особливість пам’яті називається «конфабуляцією». Немає сенсу запевняти при цьому людину, що її спогади – це просто вигадки і вона все бреше. Вона точно знає, як і коли відбувалися всі описані нею події. Насправді пам’ять – не статична характеристика мозку, вона відновлює події при кожному до неї зверненні, проводячи ревізію у своїх архівах. Будь-яка подія, яка відбувається після того, як було зафіксовано пам’яттю, може вклинитися згодом у спогади. Крім того, людина – таке складне емоційне створення, що може обернути весь цей монтаж в найяскравіші емоції. Все – відмінний архів життя створений.
Це було б забавно, якби не приносило неприємності оточуючим. Найбільше від такої режисури страждають на судах. Так, під впливом навідних запитань і загальної атмосфери суду, свідок може впізнати невинного, «згадати» про нього все найважливіше, і сам при цьому буде впевнений у своїй правоті. Як показали дослідження, основним аргументом на користь обвинувального або виправдувального вироку для присяжних є саме особисті показання свідка. Факти або їх відсутність при цьому не сприймаються як доказ зворотного. Тому, якщо ви почуєте про чергову гучну справу на основі нещодавно спливших показань свідків …
Створювати спогади – це така дрібниця. Ось створювати іншу реальність – це майстер-клас. Якщо мозку бракує інформації про навколишній світ, він добудовує його самостійно. Як нещодавно визначили вчені, ця здатність мозку лежить в основі галюцинацій у людей в гострій стадії психічного захворювання. Мозок в такі моменти вважає, що світ потрібно терміново вдосконалити, немає важливих деталей – і з успіхом справляється зі своїм завданням.
Але й здорові люди схильні до подібних розваг. Ми добудовуємо світ, виходячи з нашого досвіду. На цьому засновано сприйняття дорослої людини і вже більш-менш досвідченого в сприйнятті дитини. Уявіть, що ви потрапили в наш світ тільки що, і не зустрічалися жодного разу ні з одним його об’єктом. Так, наприклад, сприймає світ новонароджений. Все, що його оточує – це набір звуків, плям, відчуттів. Все це навалюється на нього і змушує мозок якось упорядкувати інформацію. Тому новонароджені багато сплять: їм просто доводиться багато працювати над тим, щоб якось впоратися з цією реальністю. Але про його реальність ми можемо тільки здогадуватися і робити непрямі висновки. З часом дитина навчиться користуватися своїми сенсорами, і буде виділяти з фону важливі фігури. Так з’являється комплекс пожвавлення, наприклад, або улюблена іграшка.
Все, що ми знаємо про нашу реальність – це наш життєвий досвід і пам’ять про нього. Якщо у нас є частина зображення, то ми можемо добудувати весь образ. Але не факт, що цей образ буде відповідати задуму картини. Зате чудово впишеться в наше сприйняття. Тому при необхідності доповнити картину життя, мозок дуже швидко здійснює всі дії. Ми виділяємо з фону знайомі об’єкти, хоча по-суті все також сприймаємо набір плям, ліній, звуків.
Дотепер природа цього загадкового явища не вивчена. Чому болить те, чого немає? Як мозок сприймає цей біль? І найголовніше: що з цим робити? Багато людей страждають від болю в відсутній нозі або руці. І це набагато гірше, ніж страждання від реального болю: нікуди колоти знеболююче. Лікарям доводиться застосовувати препарати центральної дії, але тривале їх застосування небезпечно, а коли дія ліків припиняється – біль повертається знову.
На цій здатності мозку засновані успіхи у відновленні після інсульту, травм, видалення частини мозкової тканини. Неймовірно, але якщо частина нейронів кори буде втрачена, то інші здорові ділянки візьмуть на себе виконання роботи втрачених бійців. Відомо, що кора умовно розділена за спеціалізацією: якісь нейрони відповідальні за сприйняття і переробку звуків, якісь сприймають візуальні образи, хтось відповідає за мову і т.д. Але якщо потрібно, то нейрони можуть заново отримати спеціалізацію, і виконувати нові функції. Людина, яка втратила мову, навчиться говорити знову. Функції координації рухів також будуть виконуватися. Пластичність і різноманіття зв’язків між нейронами дозволяє пристосовуватися навіть без значної частини головного мозку. Все залежить від ефективності роботи уцілілих нейронів.
За таким же принципом мозок змінює сприйняття і переробку при пошкодженні аналізатора. Наприклад, якщо людина втратила зір, то з часом вона навчиться орієнтуватися в просторі, ґрунтуючись на відчуттях інших рецепторів, і більш детальної обробки мозком інформації від них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПЕРЕРВИ В ТРЕНУВАННЯХ. М’ЯЗОВА ПАМ’ЯТЬ