Вчасно не вилікуваний бактеріальний ендокардит загрожує ускладненнями, одне з яких – серцева недостатність.
Ендокардит – це запалення ендокарда (внутрішньої оболонки серця). Як правило, ендокардит не є самостійним захворюванням, а розвивається на тлі інших хвороб. В якості самостійного захворювання виділяють бактеріальний (або інфекційний) ендокардит, який викликається різними мікроорганізмами, в основному стрептококами. Мікроорганізми потрапляють на оболонку серця і активно в ній розмножуються.
Найбільше до бактеріального ендокардиту схильні люди, у яких пошкоджені клапани серця, або замінені на штучні. Також підвищений ризик виникнення захворювання існує у осіб, які вже перенесли ендокардит. Часто інфекційний ендокардит відзначають у наркоманів, так як наркотичні речовини надають згубний вплив на клапани серця.
Умовно розрізняють три групи бактеріальних ендокардитів:
Також, в залежності від патогенезу захворювання, розрізняють первинний і вторинний бактеріальні ендокардити. Первинний інфекційний ендокардит розвивається при зараженні непошкоджених серцевих клапанів. Вторинний ендокардит протікає на тлі інших захворювань, наприклад при ревматичних ураженнях серця.
Як вже згадувалося вище, причинами інфекційного ендокардиту є бактерії, частіше стрептококи, ентерококи і стафілококи. У рідкісних випадках захворювання розвивається на тлі грибкової інфекції.
Мікроорганізми через ротову порожнину потрапляють в кровотік, а після чого і в серці, де починають активно розмножуватися. Наприклад, бактеріальний ендокардит може розвинутися після перенесеної ангіни, отиту чи шкірних інфекцій.
Крім того, інфекція може бути занесена під час деяких медичних маніпуляцій: оперативного втручання, стоматологічних процедур.
У більшості випадків симптоми бактеріального ендокардиту з’являються протягом перших двох тижнів після інфікування. Хворий може відчувати симптоми, які часто відзначаються при застудах: підвищена температура і стомлюваність. Тому захворювання дуже легко сплутати з грипом. У міру зростання бактеріальної популяції в оболонці серця симптоматика захворювання стає більш вираженим. Хворого турбує нудота, запаморочення, розлад шлунково-кишкового тракту. На шкірних покривах і слизових оболонках можуть з’явитися висипання.
При підгострому бактеріальному ендокардиті температура тіла може підвищитися до 40 градусів. Також для інфекційного ендокардиту характерно:
При підозрі на бактеріальний ендокардит хворий потребує невідкладної госпіталізації. Адекватне лікування можна проводити тільки в умовах стаціонару, і чим раніше воно почнеться, тим легше хворий перенесе захворювання.
Залежно від патогенного збудника хворому підбираються антибіотики, які вводяться внутрішньовенно. Дозування антибактеріальних засобів підбирається з урахуванням індивідуальних параметрів пацієнта, а також чутливості мікроорганізмів до антибіотика.
Тривалість антибіотикотерапії, як правило, становить мінімум чотири тижні. При передчасному припиненні лікування або у випадку невиправданого зниження дози антибактеріального засобу, можливе виникнення повторного ендокардиту. У разі виникнення рецидиву показано оперативне втручання.
Якщо бактеріальний ендокардит вчасно не вилікувати, то захворювання перетікає в хронічну форму. Лікування хронічного бактеріального ендокардиту досить складно піддається лікуванню.
При перебігу, хвороба дає ускладнення, такі як:
Небезпечним ускладненням вторинного бактеріального ендокардиту є незворотні зміни в клапанах, внаслідок чого розвивається серцева недостатність.
Щоб уникнути патологічних змін, лікування бактеріального ендокардиту потрібно почати вчасно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
АОРТАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ
