Неврозом називають набутий функціональний розлад, обумовлений психогенними факторами. Неврози характеризуються схильністю до затяжного перебігу і оборотністю стану.
Психогенними чинниками, що викликають розвиток неврозу, виступають зовнішні або внутрішні конфлікти, вплив психотравмуючих обставин і стрес. Крім того, невроз може викликати тривале перенапруження психіки – її інтелектуальної або емоційної сфер. Як правило, при неврозі спостерігаються астенічні, нав’язливі або істеричні прояви, а також тимчасове зниження фізичної та розумової працездатності.
Варто відзначити, що короткочасні невротичні стани, які з часом минають самі собою, без проведення спеціального лікування, в різні періоди життя спостерігаються практично у кожної людини.
Різні теорії виникнення неврозу в основному розглядають його як наслідок глибокого психологічного конфлікту. Вважається, що такий конфлікт розвивається в умовах соціальної ситуації, яка не дозволяє людині задовольнити свої базисні потреби. При цьому така ситуація повинна зберегатися тривалий час. Також психологічний конфлікт може розвиватися в ситуації, що представляє загрозу для майбутнього, яку людина намагається подолати, але не може.
Невроз проявляється в основному емоційними порушеннями і розладами поведінки. Також для неврозу характерні порушення регуляції внутрішніх органів вегетативною нервовою системою.
Психологічними факторами, що привертає до розвитку неврозу, прийнято вважати особливості особистості, негативні умови виховання, несприятливі взаємовідносини з оточуючими. Також до психологічних чинників відносять неадекватно високий рівень домагань. Рівнем домагань називають прагнення людини до досягнення цілей різного ступеня складності, на які вона вважає себе здатною. При неврозі спостерігається розбіжність між домаганнями і реальними можливостями людини – це призводить до того, що вона починає невірно себе оцінювати. При цьому поведінка індивідуума стає неадекватною, виникає підвищена тривожність і емоційні зриви.
Серед сприяючих біологічних факторів виділяють функціональну недостатність нервової системи у деяких людей, що робить їх уразливими до певних психогенних впливів.
При неврозі відбувається свого роду зрив діяльності головного мозку, при якому будь-які ознаки його анатомічного пошкодження відсутні. Невроз можна розглядати як наслідок невдач або міжособистісних конфліктів. Причому часто спостерігається порочне коло – конфлікти викликають невротизацію, а вона, в свою чергу, призводить до нових конфліктів.
Прийнято виділяти такі форми неврозів: неврастенія, істерія і невроз нав’язливих станів.
Причиною неврастенії є тривале емоційне напруження, яке, в кінцевому рахунку, призводить до виснаження нервової системи. Емоційне напруження при цьому можуть викликати невлаштованість особистого життя, конфлікти в сім’ї, неприємності на робочому місці і т.д. При неврастенії пацієнта турбує дратівливість через незначні причини. Хворому на неврастенію складно зосередитися на виконанні поставленого завдання, важко концентрувати свою увагу.
Також для неврастенії характерні швидка стомлюваність, головні болі і болі в області серця, порушення роботи травного тракту. При неврастенії у пацієнтів порушується статева функція, виникають розлади сну – з’являється безсоння.
Така форма неврозу як істерія частіше спостерігається у жінок. При істерії пацієнти представляють себе нещасними, тяжкохворими, причому вони глибоко вживаються в створений ними образ. Часом буває досить випадкової дрібної сварки в сім’ї або незначного конфлікту на роботі, щоб пацієнт вибухнув риданнями, почав усіх навколо проклинати і навіть загрожувати покінчити з собою.
Істерична реакція розвивається, як правило, в той момент, коли пацієнту потрібно домогтися чого-небудь від оточуючих. Такі істеричні реакції мають яскравий драматичний окрас. Вони можуть проявлятися нестримним плачем, театральним заламування рук, запамороченням, нудотою, блювотою, непритомністю, в цілому – ознаками практично будь-якого захворювання, відомого даній людині. Також при істеричній реакції у пацієнта може зникнути голос, слух, виникнути уявний параліч рук і ніг. Однак при всьому цьому істеричний напад не є симуляцією. Найчастіше він виникає не через бажання людини і викликає у неї сильні фізичні та моральні страждання.
Невроз нав’язливих станів, також званий обсесивно-компульсивним розладом, проявляється у вигляді стійких тривожних думок і нав’язливих рухів. Невроз нав’язливих станів характеризується виникненням нав’язливих дій і рухів (компульсії), думок (обсесій), спогадів, а також різних фобій (патологічних страхів).
Серед обсесій найбільш поширеними є лякаючі думки про втрату чоловіка / дружини, зараженні важкою хворобою, смерті родича. При цьому пацієнт добре розуміє, що його побоювання нелогічні, проте позбутися їх він не може.
В цілому, виникнення певної форми неврозу у конкретної людини залежить від його типу вегетативної нервової системи, конкретних помилок, допущених у її вихованні, а також від типових несприятливих життєвих ситуацій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
НЕВРОЗИ КИШЕЧНИКА ТА ЇХ ЛІКУВАННЯ