Основним методом лікування лімфоми селезінки було видалення органу. Сучасні методики лікування дозволяють уникнути такої долі.
Лімфома маргінальної зони селезінки – це В-клітинна неходжкінська лімфома, при якій відзначаються патологічне збільшення селезінки, а також зміни клітин крові та кісткового мозку.
Серед лімфом маргінальної зони дане захворювання зустрічається у 20% пацієнтів, а серед всіх неходжкінських лімфом – у 3%. Основним чинником, що сприяє розвитку патологічного процесу, є вік. Лімфома маргінальної зони селезінки переважно зустрічається у осіб старше 50 років, в незалежності від статі.
Основними проявами захворювання є спленомегалія (збільшення селезінки), а також ураження кісткового мозку і формених елементів крові.
До недавнього часу основним методом лікування лімфоми маргінальної зони селезінки була спленектомія – видалення селезінки. Після цієї операції орган підлягав ретельному гістологічному та імуногістохімічному дослідженню для встановлення точного діагнозу та визначення подальшої тактики лікування. У цілому, спленектомія давала непогані результати. Ремісія після операції в середньому тривала 8 років, після чого призначалися додаткові курси хіміотерапевтичних препаратів. У той же час спленектомія має і суттєві недоліки. Так, хворі на лімфому маргінальної зони селезінки, це в основному літні люди, які погано переносять оперативне втручання. Тому медицина активно шукала шляхи нехірургічного лікування захворювання.
За останні кілька десятків років методи лікування неходжкінських лімфом значно змінилися. У різні роки в терапевтичних цілях активно застосовувалася променева терапія, монохіміотерапія алкілат і цитостатики (наприклад, хлорамбуцил, циклофосфамід), та поліхіміотерапія за різними схемами.
Одним із значущих досягнень сучасної онкології є лікування раку за допомогою моноклональних антитіл. У чому ж перевага цього терапевтичного методу? На відміну від цитостатичних препаратів і променевої терапії, моноклональні антитіла вибірково діють на клітини-мішені, на поверхні яких містяться специфічні антигени. Препарати на основі моноклональних тіл майже не роблять ніякого впливу на інші клітини і тканини, що істотно знижує ймовірність розвитку побічних ефектів.
Для лікування неходжкінських лімфом широко використовується препарат ритуксімаб, що містить моноклональні антитіла до антигену CD-20. Поверхневий антиген CD-20 продукується в більш ніж 90% всіх лімфоцитів, які не зникають і не трансформуються в пухлинних клітинах. Відзначено, що CD-20 в нормальних і пухлинних В-клітинах експресується з різною антигенною щільністю. У той же час антиген CD-20 відсутній на поверхні зрілих В-лімфоцитів, ранніх популяціях В-клітин, а також на поверхні стовбурових клітин. Такі характеристики дозволяють використовувати антиген CD-20 в якості мішені при лікуванні різних лімфом, в тому числі і при лікуванні лімфоми маргінальної зони селезінки.
Лімфома маргінальної зони селезінки також супроводжується значною інфільтрацією В-клітин з CD-20-антигенами, що дозволило застосувати моноклональні антитіла в лікуванні цього захворювання.
Дослідження із застосуванням ритуксімабу в якості монотерапії, а також у комбінації до хіміотерапії показали хороші результати. У ході клінічних досліджень, у якому пацієнтам призначався курс монотерапії ритуксімабом, позитивні зміни спостерігались у 88-100% пацієнтів в різних дослідницьких групах. При лікуванні ритуксімабом у пацієнтів відзначився виражений регрес спленомегалії, а також покращився кількісний склад формених елементів крові. Позитивна динаміка протягом перших трьох років життя спостерігалася у 60% пацієнтів, яким протягом цього часу не проводили підтримуючі курси лікування, і у 88% пацієнтів, яким проводили підтримуючу терапію.
Виживання пацієнтів після лікування ритуксімабом було практично таким ж, як і у випадку спленектомії.
Таким чином, вищевказані результати досліджень дозволяють позбавляти пацієнтів від хірургічного втручання при лімфомі маргінальної зони селезінки. Спленектомія може бути показана в тому випадку, коли імунотерапія не дає позитивних результатів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЛІМФОМА МАРГІНАЛЬНОЇ ЗОНИ СЕЛЕЗІНКИ