Це захворювання являє собою гостре гнійне запалення тканин соскоподібного відростка скроневої кістки.
Соскоподібний кістковий відросток розташовується позаду вушної раковини і має пористу губкоподібну структуру. У товщі відростка є повітроносні порожнини, які сполучаються з порожниною середнього вуха, а сам він є місцем прикріплення грудинно-ключично-соскоподібного м’яза – ремінного і найдовшого м’язу голови. Суть захворювання в тому, що пориста порожнина соскоподібного відростка в результаті запального процесу наповнюється гноєм, внаслідок чого відбувається її руйнування. Мастоїдит – не з тих хвороб, про які говорять «саме пройде», за відсутності правильного лікування хвороба тягне за собою найсерйозніші наслідки.
Основних причин, як правило, дві:
Ослаблений імунітет – додатковий несприятливий фактор розвитку мастоїдиту.
Найпростіше діагностувати захворювання, якщо воно є наслідком гострого отиту, так як в цьому випадку воно може проявитися на третьому тижні розвитку отиту. Перші ознаки: погіршення загального стану, підвищення температури до 39 градусів, а також втрата апетиту і безсоння. Хворий відчуває хворобливі відчуття за вухом (в області соскоподібного відростка) особливо при натисненні і безпосередньо у вусі – тут вона має пульсуючий характер, і день від дня наростає.
При подальшому розвитку запального процесу з вуха починає виділятися гній (це і є основним симптомом), спостерігається зниження слуху, з’являється набряклість заушной області і барабанної перетинки. Хворий відчуває постійну і дуже сильну головну біль.
Тепер логічно згадати про ускладнення, які може спричинити за собою захворювання, якщо вчасно не почати його лікування. Спектр їх досить різноманітний, вони можуть бути як позачерепними, так і внутрішньочерепними.
Серед основних позачерепних ускладнень: порушення слуху, поразка лицьового нерва, лабіринтит, поднадкостнічний абсцес, мастоїдит Бецольда (прорив гною через внутрішню стінку верхівки соскоподібного відростка під грудино-ключичним-соскоподібним м’язом), флегмони (гнійні затіки) в області шиї.
Основні внутрішньочерепні ускладнення: тромбофлебіт синусів твердої мозкової оболонки, абсцес головного мозку, менінгіт, абсцес в області мозкової оболонки.
Про діагноз «мастоїдит» свідчить характерна для цього захворювання клінічна картина (що стає зрозумілим з скарг пацієнта), також в першу чергу уточнюється інформація про перенесений середній отит. Щоб визначити характер збудника проводять дослідження гнійного відокремлюваного.
У тому випадку, коли мастоїдит є самостійним захворюванням, для уточнення діагнозу роблять рентгенографію сосцевидних відростків, дослідженні крові (ШОЕ) і комп’ютерну томографію.
Лікування даного захворювання рекомендовано проводити в умовах ЛОР-стаціонару, так як воно має здійснюватися під наглядом фахівців.
На початковій стадії захворювання практикують той же вид терапії, що і при гострому середньому отиті. Це УВЧ-терапія, солюкс (лампа, яка використовується для світлолікування). Також призначають антибіотикотерапію.
У середній стадії, але коли процес ще не запущений, досить ефективними можуть бути консервативні методи лікування, такі як антибіотикотерапія в поєднанні з антигістамінними препаратами і вітамінами. Одночасно з прийомом препаратів вживають заходів, спрямовані на забезпечення відтоку гною з порожнини середнього вуха. Так, при мінімальному ураженні кісткової тканини відростка роблять прокол барабанної перетинки, що забезпечує відтік гною. Фахівці називають цю маніпуляцію «мірінготомія». У тому випадку, коли є субперіостальний абсцес, то проводять його розтин.
У тому випадку, коли запальний процес запущений (а тим більше в тому випадку, коли намічаються або вже з’явилися які-небудь ускладнення) ставлять питання про хірургічне втручання – мастоідеектомії. Суть даної хірургічної операції, яка проводиться із застосуванням загальної анестезії, у видаленні задньої стінки слухового каналу, залишків барабанної перетинки і слухових кісточок середнього вуха (до мастоідеектомії зазвичай вдаються вже в тому випадку, коли ці органи вже в тій чи іншій мірі зруйновані інфекцією). Важливо, що на цій стадії вдається зберегти пацієнту лицьовий нерв. Однак не завжди вдається зберегти повний слух (відзначаються менш або більш виражені порушення слуху, що відбулися внаслідок передуваного запального процесу).
Якщо на цій стадії не здійснюються необхідні оперативні заходи, то неминучі сепсис, параліч лицьового нерва, внутрішньомозкові ускладнення, та інші вищезгадані ускладнення аж до летального результату.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ГНІЙНИЙ ОТИТ
