Дослідження Інституту досліджень раку у співпраці з лікарями спеціалізованої клініки St Mark’s у Лондоні виявило новий метод діагностики раку кишечника.
Результати, опубліковані в журналі Gut та профінансовані Cancer Research UK, охопили 122 пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника (ЗЗК), половина з яких протягом п’яти років захворіла на рак кишечника.
Люди з ЗЗК мають підвищений ризик розвитку раку через постійне подразнення слизової оболонки кишечника, що може призвести до появи передракових клітин. Однак не всі пацієнти з ЗЗК хворіють на рак, тому їм регулярно проводять моніторингові тести, такі як колоноскопія, для оцінки ризику.
У рамках дослідження вчені розробили алгоритм, що аналізує ДНК-зразки та прогнозує ймовірність розвитку раку кишечника протягом п’яти років із точністю понад 90%.
Є сподівання, що цей алгоритм можна буде адаптувати до простого аналізу крові для пацієнтів із ЗЗК та інших груп ризику.
На сьогодні пів мільйона британців із ЗЗК проходять регулярні обстеження на передракові зміни, але сучасні методи прогнозують розвиток раку лише з 30% точністю на 10 років уперед.
Професорка Ейлса Гарт зі St Mark’s, співкерівниця дослідження, пояснює: «Чинні тести є складними та неприємними для пацієнтів, не завжди точно виявляють ранні зміни та дорого коштують системі охорони здоров’я. Якщо виявляють ранні ознаки раку, єдиним варіантом лікування часто стає хірургічне видалення товстого кишечника».
Дослідники сподіваються, що їхня робота допоможе уникнути зайвих процедур для пацієнтів із низьким ризиком розвитку раку. Професор Тревор Грем із ICR зазначає: «Більшість людей із виразковим колітом чи хворобою Крона не захворіють на рак кишечника. Але ті, у кого з’являються передракові зміни, стикаються з важким вибором: або постійний моніторинг із ризиком розвитку раку, або повне видалення кишечника».
Доктор Ієн Фоулкс, виконавчий директор з досліджень і інновацій Cancer Research UK, додає: «Геномне секвенування стало доступнішим і змінює підхід до виявлення раку. Це дослідження дозволяє спрямовувати ресурси на лікування пацієнтів із високим ризиком, заощаджуючи час і кошти системи охорони здоров’я».