Помилки розлучених батьків можуть стати причиною проблем у їхніх дітей в дорослому житті.
Розлучення батьків – важке випробування для дітей. Багатогранні почуття, які терзають дитину в цій ситуації, ранять її душу. До того ж, тепер їйпотрібно адаптуватися до нових умов життя, де мама і тато більше не разом. Не дивно, що після розставання батьків у дітей можуть з’являтися страхи. Вони стають агресивними або, навпаки, замкнутими. Але дитячі психологічні травми впиваються глибоко в підсвідомість і переносяться на доросле життя.
Від поведінки батьків залежить, наскільки травмуючими для дітей будуть наслідки розлучення. Не завжди виходить відокремити емоції, спрямовані на дитину, від тих, які викликає колишній партнер. Найпоширеніші помилки розлучених батьків тільки підливають масло у вогонь. Чого не можна робити після розставання, щоб не нашкодити дітям?
Колишнім дружинам буває складно стримувати свої емоції, навіть якщо поруч знаходяться їхні діти. Недозволені проблеми, образи, розчарування провокують сварку. Але такі емоції дуже болючі для дитини. Тому навчіться створювати видимість нормальних відносин. Спокійно поясніть їй: те, що мама з татом більше не живуть разом але це ніяк не впливає на їхнє ставлення до неї самої.
Не діліться з дітьми своїми негативними емоціями по відношенню до колишнього чоловіка або дружини. Це порушує границі сімейних ролей, ламає уявлення дитини про батьків-захисників. Поганими висловами ви підриваєте батьківський авторитет, і він не знає, кому тепер вірити.
Дитина як і раніше любить обох батьків. Якщо вона змушена слухати про них неприємне, то відчуває душевний розлад.
Колишнє подружжя, рухомі почуттям образи, інстинктивно шукають підтримку в оточуючих. В результаті до обговорення конфлікту на грунті розлучення підключаються друзі і родичі. Зрозуміло, що кожен з них має свою думку, підтримує ту чи іншу сторону конфлікту. Якщо ці думки озвучуються при дитині, то вона мимоволі опиняється між двох вогнів. Коли одні родичі звинувачують у всьому батька, а інші – мати, ця ситуація травмує дітей, незалежно від віку. Літні люди (бабусі і дідусі) бувають особливо різкими у висловлюваннях. Тому чим менше подробиць знають близькі та друзі про ваше розлучення, тим спокійніше і вам, і дитині.
Але якщо родичі не стримують своїх емоцій при дитині, хоча б не опускайтеся до їхнього рівня. Не варто у відповідь критикувати слова бабусі чи дідуся. Бажано пояснити дитині, що їх поведінка викликана розчаруванням і образою, що все так склалося.
Багато батьків намагаються уникати прямого спілкування один з одним, а взаємодіють через дітей. Роль «посильного» – сильне емоційне навантаження для дитини. Це викликає у неї стрес. Адже часто їй доводиться виступати в якості парламентера у вирішенні дорослих запитань.
Якщо ви боїтеся піддатися емоціям при особистому спілкуванні з колишнім партнером, краще використовуйте для вирішення поточних проблем електронну пошту.
Поширена помилка розлучених батьків – сприймати дитину тільки як жертву обставин. Мама з татом після розлучення відчувають себе дуже винними перед дитиною. Вони вважають, що тепер вона позбавлена повноцінної батьківської уваги. Шкодуючи її, вони кардинально перебудовують систему виховання: частіше лають, або, навпаки хвалять дитину, закривають очі на погані оцінки і т.д. На грунті жалості батьки можуть ставитися до неї, як до хворого. Це відбивається на її емоційному розвитку.
Але буває і навпаки: заплутавшись у своєму особистому житті, мама з татом відсувають дитину на задній план. Або передають її на виховання бабусям або няні.
Обидва цих сценарії ускладнюють звикання до нових умов, у дитини з’являється відчуття нестабільності. Така обстановка може навіть призвести до розвитку невротичних розладів. Тому розлучення – не привід змінювати традиції виховання, до яких звикли ваші діти.
Рано чи пізно дитина звикне до життя в нових умовах. Зміни не будуть травмуючими, якщо її власне життя йде своєю чергою і захищене від емоційних атак дорослих. А відчуття того, що батьки, розлучившись, почувають себе нормально, допоможе дітям легше пережити розлучення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЗДОРОВ’Я І ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ В СІМ’Ї