У рідкісних випадках при лікуванні ректоцеле можна обійтися консервативними методами. Найчастіше доводиться вдаватися до операції.
Ректоцеле – це дивертикулоподібне випинання прямої кишки в бік стінки піхви. Дослівно “ректоцеле” перекладається, як “мішок прямої кишки”. Найчастіше дане захворювання розвивається у жінок після важких пологів, при яких були отримані травми.
Основними причинами розвитку ректоцеле є:
У підсумку, вищезазначені обставини призводять до розбіжності м’язів, що піднімають анус, внаслідок чого слабшає м’язовий каркас і розвивається ректоцеле. Через випинання кишки в бік задньої стінки піхви, остання починає ставати тонкими.
Усього розрізняють три стадії розвитку захворювання:
Найпершими проявами захворювання є скрутні акти дефекації. З часом з’являється відчуття неповного випорожнення. Нерідко виникає необхідність у застосуванні спеціальних ручних приладів, за допомогою яких можна евакуювати калові маси з прямої кишки. Такий стан з часом призводить до розвитку запальних процесів в кишечнику, що тільки посилює перебіг основного захворювання.
У початкових стадіях захворювання може бути показано консервативне лікування. Потрібно постаратися уникати запорів: обмежити споживання «скріплюючих» продуктів і збільшити частку проносних (наприклад, чорнослив, буряк та інші). Лікарем може бути призначена лікувальна фізкультура, а також проведення фізіотерапевтичних процедур. У деяких випадках консервативне лікування дає ефект, однак часто захворювання прогресує, і єдиним методом лікування залишається застосування хірургічної операції.
Оперативне втручання проводиться у разі, коли випинання прямої кишки досягає передодня піхви або виступає за його межі. На сьогоднішній день існує кілька методів оперативного лікування ректоцеле. Залежно від конкретної ситуації доступ до передньої стінки прямої кишки при виконанні операції може бути проведений через промежину, піхву, пряму кишку або ж через черевну порожнину. Операція проводиться при загальній або перидуральною анестезії.
Суть хірургічного лікування ректоцеле полягає в усуненні випинання прямої кишки, зміцненні ректовагінальної перегородки, фіксації передньої стінки прямої кишки та корекції анального сфінктера. При операції вшиваються стінки прямої кишки разом з м’язами, що піднімають анус.
Нерідко при оперативному лікуванні ректоцеле проводиться хірургічне лікування супутніх захворювань прямої кишки: геморою, анальної тріщини, поліпів прямої кишки та інших порушень.
Останнім часом стало можливим застосування ендоскопічних операцій при ректоцеле з встановленням спеціальних сітчастих імплантатів для зміцнення ректовагінальної області. Такі імплантати зроблені з інертних матеріалів, що дозволяє уникати алергічних реакцій і можливих інфекційних ускладнень.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ХВОРОБИ ТОВСТОГО КИШЕЧНИКА