У рідкісних випадках при лікуванні ректоцеле можна обійтися консервативними методами. Найчастіше доводиться вдаватися до операції.

Що це таке?

Ректоцеле – це дивертикулоподібне випинання прямої кишки в бік стінки піхви. Дослівно “ректоцеле” перекладається, як “мішок прямої кишки”. Найчастіше дане захворювання розвивається у жінок після важких пологів, при яких були отримані травми.

Причини захворювання

Основними причинами розвитку ректоцеле є:

  • пошкодження (порушення цілісності) ректовагінальної перегородки. Часто це відбувається внаслідок розриву задньої стінки піхви при пологах;
  • слабкість анальних м’язів, наступає внаслідок багаторазових пологів, акушерських маніпуляцій, важкої фізичної праці або при запорах.

У підсумку, вищезазначені обставини призводять до розбіжності м’язів, що піднімають анус, внаслідок чого слабшає м’язовий каркас і розвивається ректоцеле. Через випинання кишки в бік задньої стінки піхви, остання починає ставати тонкими.

Стадії розвитку ректоцеле

Усього розрізняють три стадії розвитку захворювання:

  • При першій стадії пацієнтки не пред’являють ніяких скарг. Виявити ректоцеле можливо тільки при пальцевому дослідженні, в ході якого виявляється невелике випинання передньої стінки прямої кишки.
  • На другій стадії розвитку ректоцеле “кишеня” прямої кишки стає більш вираженим. Випинання доходить до передодня піхви. На цьому етапі захворювання пацієнтки пред’являють скарги про утрудненому акті дефекації і почутті неповного випорожнення.
  • На третій стадії захворювання вибухання задньої стінки піхви визначається у спокої і сильно виражається при фізичному навантаженні. Для даного етапу захворювання характерні часті позиви до акту дефекації. Пацієнтки при цьому відчувають складності і відчуття неповного випорожнення. На заключній стадії недуги можливий розвиток ускладнень, таких як опущення і випадання матки і розвиток різних запальних захворювань.
Читайте також:  Правила підготовки до колоноскопії

Найпершими проявами захворювання є скрутні акти дефекації. З часом з’являється відчуття неповного випорожнення. Нерідко виникає необхідність у застосуванні спеціальних ручних приладів, за допомогою яких можна евакуювати калові маси з прямої кишки. Такий стан з часом призводить до розвитку запальних процесів в кишечнику, що тільки посилює перебіг основного захворювання.

Лікування ректоцеле

У початкових стадіях захворювання може бути показано консервативне лікування. Потрібно постаратися уникати запорів: обмежити споживання «скріплюючих» продуктів і збільшити частку проносних (наприклад, чорнослив, буряк та інші). Лікарем може бути призначена лікувальна фізкультура, а також проведення фізіотерапевтичних процедур. У деяких випадках консервативне лікування дає ефект, однак часто захворювання прогресує, і єдиним методом лікування залишається застосування хірургічної операції.

Читайте також:  Правила підготовки до колоноскопії
Хірургічне лікування

Оперативне втручання проводиться у разі, коли випинання прямої кишки досягає передодня піхви або виступає за його межі. На сьогоднішній день існує кілька методів оперативного лікування ректоцеле. Залежно від конкретної ситуації доступ до передньої стінки прямої кишки при виконанні операції може бути проведений через промежину, піхву, пряму кишку або ж через черевну порожнину. Операція проводиться при загальній або перидуральною анестезії.

Суть хірургічного лікування ректоцеле полягає в усуненні випинання прямої кишки, зміцненні ректовагінальної перегородки, фіксації передньої стінки прямої кишки та корекції анального сфінктера. При операції вшиваються стінки прямої кишки разом з м’язами, що піднімають анус.

Читайте також:  Правила підготовки до колоноскопії

Нерідко при оперативному лікуванні ректоцеле проводиться хірургічне лікування супутніх захворювань прямої кишки: геморою, анальної тріщини, поліпів прямої кишки та інших порушень.

Останнім часом стало можливим застосування ендоскопічних операцій при ректоцеле з встановленням спеціальних сітчастих імплантатів для зміцнення ректовагінальної області. Такі імплантати зроблені з інертних матеріалів, що дозволяє уникати алергічних реакцій і можливих інфекційних ускладнень.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ХВОРОБИ ТОВСТОГО КИШЕЧНИКА

ЗАПАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В ОБЛАСТІ ПРЯМОЇ КИШКИ