Що таке тривожність, коли вона стає проблемою, як вести себе з тривожною дитиною, як допомогти їй справитися з занепокоєнням?
За останні десятиліття інтерес до питання тривожності у дітей різко зріс, а це значить, що росте і число дітей, що страждають від цієї проблеми. Все частіше дітям ставлять такі діагнози, як обсесивно-компульсивний розлад і посттравматичний стресовий розлад.
Слід звернути увагу на факт, що дорослі, батьки таких дітей, часто самі відчувають високий рівень стресу, адже батьківський стрес, тривога і депресія позначаються на занепокоєнні дитини. Крім того тривожність є провідною причиною того, що батько шукає психіатричного лікування для своєї дитини. Як же розірвати це замкнене коло?
Перш за все, важливо пам’ятати, що почуття тривоги є нормальним. Це відчуття знайоме кожному з нас, і дуже корисно при роботі з небезпекою. Система попередження про небезпеку є важливою частиною виживання, тому слід поважати і цінувати ваше природне почуття тривоги.
Тестів на підвищену тривожність не існує. Діагноз ставитися виходячи із симптомів та поведінки дитини. Тривога розглядається, як розлад, коли дитина витрачає значний час на те, що вгамувати тривогу, коли її страхи істотно обмежують участь в нормальній життєдіяльності. Наприклад, сім’я може витрачати багато енергії, щоб переконати дитину в тому, що вона не «потворна». Або дитина може бути не в змозі самостійно ходити в школу або спілкуватися з друзями, спати на самоті або брати участь в нових видах діяльності. Коли дитина не може впоратися зі звичайними змінами в рутинному житті без допомоги родини, їй необхідна допомога.
«Уникнення» є візитною карткою тривожності. Тривожна дитина послідовно уникає будь-яких дій або надмірно розбудовується через дрібниці. Тривожність не пов’язують з якоюсь певною ситуацією, вона проявляється в будь-яких ситуаціях, майже завжди. Цей стан переслідує в будь-якому виді діяльності. Навіть, коли дитині пропонують участь в розважальному заході, під час якого інші діти незмінно радіють і отримують задоволення, тривожна дитина відмовиться через почуття «страху» або занепокоєння, нервозності. Знову ж таки, якщо ситуація має приватний характер, одинична, це може бути нормальним.
Радує те, що з тривожністю цілком реально впоратися. Як тільки ви з’ясуєте собі, яким чином вона функціонує, завдання стає здійсненним. Терапія дуже ефективна, коли вона спрямована на навчання дітей і батьків тому, як тривога запускається з тим, щоб згодом справлятися з запускними механізмами і зупиняти занепокоєння ще до того, як воно повністю опанувало розумом. Терапія має бути активною і емпіричною, а це означає, що сім’я повинна виконувати домашні завдання, які дають досвід переходу в невідомість, і управління нею.
Ліки можуть допомогти, але, якщо надається можливість працювати без ліків, шляхом освоєння нових стратегій, за допомогою всієї родини, краще віддати перевагу такому варіанту. Більшість дітей та батьків витягують велику користь з психоконсультовання і практик. В деяких випадках медичні препарати використовуються паралельно з психотерапією.
Тривожність в дитинстві є дуже сильним предиктором тривожності і депресії в подальшому житті. Чим більше епізодів страху було у підлітка, тим менше вірогідності того, що в дорослому житті йому не вдасться уникнути депресій. Більшість дорослих з тривожністю повідомляють, що вони зіткнулися з характерними симптомами ще в дитинстві, тому природно припустити, що тривожність не проходить з віком. Якщо не працювати з проблемою, вона посилюється і призводить до інших, не менш значущих проблем. Тривожність може перешкодити побудувати відносини, кар’єру, і, в крайньому випадку, може навіть зробити неможливою самостійне життя людини.
Дуже важливо навчити тривожну дитину чи підлітка справлятися з почуттям невизначеності і дискомфорту. Батьки повинні зрозуміти, як правильно підтримати дитину і врахувати, що формування умов, в яких дитина відчуває себе в повній безпеці, огородження від життєвих труднощів може тільки нашкодити, і в майбутньому посилити тривожність.
Дослідження показують, що тривожні діти, як правило, діти тривожних батьків. І в даному контексті, однією з основних цілей боротьби з тривожністю є необхідність перервати передачу тривоги від одного покоління до іншого, батьки повинні постаратися не демонструвати свою тривожність дітям, і боротися не тільки з тривожністю дітей, а й зі своєю власною. Для цього слід освоїти навички боротьби з невизначеністю, розвинути вміння вирішувати проблеми, не розганяючи нервову систему до максимуму, рухатися вперед, незважаючи на труднощі. Завдання батьків опанувати перерахованими навичками і навчити цьому своїх дітей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
НЕДОЛЮБЛЕНІ ДІТИ