Люди з хворобою Віллебранда повинні завжди попереджати лікарів про свій діагноз, так як при деяких лікарських процедурах високий ризик великих кровотеч.
Хвороба Віллебранда – це спадкове захворювання, при якому порушується згортання крові. Характеризується недуга спонтанними кровотечами, які дуже схожі на такі при гемофілії.
Вперше хвороба була описана вченим Віллебранда в 1926 році, який спостерігав сім’ю з геморагічним діатезом, що має спадковий характер.
Для того щоб зрозуміти причину кровотеч при хворобі Віллебранда потрібно трохи розібратися в системі згортання крові. Це складний біохімічний процес із залученням безлічі специфічних факторів згортання (спеціальних молекул або молекулярних комплексів). При злагодженій роботі каскаду біохімічних перетворень кров на поверхні рани починає згортатися. Одним з факторів згортання є антигемофільний бета-глобулін (або фактор VIII), який утворює комплекс з глікопротеїном плазми крові, названим фактором Віллебранда. Завдяки наявності комплексу з фактором Віллебранда, антигемофільний глобулін захищений від дії протеолітичних ферментів, що руйнують фактор VIII. При недостатності фактора Віллебранда антигемофільний бета-глобулін піддається руйнівній дії ферментів плазми крові. Таким чином, порушується і згортання крові.
Залежно від деяких особливостей, розрізняють три типи хвороби Віллебранда:
Основний прояв хвороби Віллебранда – це часті кровотечі. Характер і інтенсивність кровотеч залежить від типу захворювання та стану хворого.
При легкій формі захворювання найчастіше виділяють наступні симптоми:
У більш важких випадках зустрічаються:
Носова кровотеча може бути ознакою різних порушень, у т.ч. і згортання крові. Потрібно ЛОР обстеження (в т.ч. ендоскопія носоглотки), а також дослідження системи гемостазу (згортання крові)
Як правило, хворі хворобою Віллебранда не потребують регулярному лікуванні. У той же час таким пацієнтам необхідно пам’ятати, що в їх стані ризик кровотеч завжди залишається високим.
Перед планованими оперативними втручаннями таким пацієнтам проводять профілактичне лікування, яке полягає в трансфузійному введенні препаратів з концентратом фактора VIII, пов’язаному з фактором Віллебранда.
При помірному перебігу захворювання застосовується десмопрессин – синтетичний препарат, який надає вазопресорну і антидіуретичну дію з вираженою стимуляцією вироблення антигемофільного бета-глобуліну і фактора Віллебранда.
З метою запобігання важких менструальних кровотеч жінкам призначаються комбіновані оральні протизаплідні таблетки, які знижують кровотечі, а також скорочують частоту і тривалість менструації.
Люди з хворобою Віллебранда повинні обов’язково попереджати свого лікаря перед початком лікувальних маніпуляцій. Лікар повинен знати про ваш діагноз, так як при різних медичних процедурах (наприклад, стоматологічних) можлива поява кровотечі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЗАХВОРЮВАННЯ КРОВІ І ЇХ ЛІКУВАННЯ